Увесь цей нескінчений кошмар тільки додає сил триматися.
Над містом майже постійно кружляють дрони-розвідники. Ми знаємо - над яким районом літають, то туди будуть стріляти. Таке враження, що місто поділене на квадрати і його обстрілюють по якійсь схемі.
Але Аня підстриглася та пофарбувала волосся. А завтра з подружкою збирається пити пиво, бо, коли ж його пити, як не у неділю? та під не такі вже й далекі, але, все ж далекі, вибухи... А на десерт в нас буде своя суничка-полуничка з морозивом! З цією клятою війною кожен прожитий день став святковим. Справжні друзі стали ближчими (не зважаючи на відстань між нами), а НЕсправжні відвалилися, як висохлий бруд. Навіть Душа не болить за "втрату". Хіба будеш плакати за шматом багнюки? "Рідна кров" виявилася не такою вже й рідною. Видно, правду кажуть, що справжня рідня дуже рідко зустрічається в одній сім'ї.
Мені на@рати на усіх цих кулявлобі! В мене зараз одна мета - ДОЧЕКАТИСЯ і не збожеволіти, чекаючи.
Новенькі