На жаль... Але мозок така штука, що вже через тиждень, а може і раніше, у деяких навіть у момент втрати, він почне блокувати все що пов'язує зі стражданнями, може навіть здаватися, що ти недостатньо страждаєш та плачеш, у зв'язку з цією ситуацією. Потім можлива депресія впродовж місяця, наче життя втратило сенс, бо мозок не може одразу сприйняти це життя без цих людей, буде бажання довго спати, краще вже спати ніж хворіти, бо заздалегідь якщо занадто сильно переживати, то організм може почати хворіти, а коли більше сна то менше кортизола і менше хвороб. Потрохи буде мозок вивільняти спогади викликаючи сльози, але з часом потрохи організм почне звикати що вже в світі все змінилося. У всьому просторі мозок почне перемальовувати картинку яку запам'ятав, бо якщо ти знаєш, він зазвичай багато чого не перемальовує, а накладає щоденно одне і теж, тому своїх близьких людей ми не не так сильно помічаємо їхню старість та як вони змінюються, а також іноді не можемо знайти якийсь предмет, бо нам мозок показує вчорашню картинку квартири. Згодом мозок перемалює (запише) та запам'ятає все наново. Коли відбудеться новий запис мозоку він почне на підсвідомості шукати варіанти життя з новою реальністю...

Щиро співчуваю! Тяжко втрачати батьків у будь-якому віці, а якщо двох одразу, то взагалі дуже страшно... Дай Боже сил пережити цю втрату!..

Співчуваю, тримайся!

Співчуваю

На жаль, нічого ніколи не буває "як раніше"

Не буде. Ви не постраждали?