Як що доживу, то розповідати не буду…

Фсьо будет хорошо !... иначе нет смысла жить дальше... а внуки так же как и мы в свое время не очень поймут о чем речь... потому-что для того чтобы понять это нужно пережить... и пусть никогда не поймут !

Населення швидко все забуде як вже забувало

Дивлячись, що наступне. Якщо іншопланетяни, або ШІ захочуть поработити людство, то не будемо згадувати, як страшний сон.

Вночі їздила зустричати потяг з переселенцями з Покровську. Думала в мене розірветься сердце. Ці дитячі оченятка....Все життя в декільках валізах...Вкотре пожаліла що не існує ада і розплати. Бо для кацапів іншої долі не може бути. Колись звісно будємо згадувати. Але це ще нескоро.

Історія людства - це історія воєн, на жаль. В Україні фактично на кожне покоління випадали якісь випробування, якщо не в дитинстві/юності, то на старості. Але завжди були і якісь світлі моменти, тож майже кожній людині є про що розповісти - і про добре, і про погане.

На жаль цей "сон" буде тривати ще довго.

Як страшний сон вже ні. Як сувору та жахливу реальність

Як страшну реальність. На жаль, мої онуки бачать це своїми очима. Буде краще, може не так швидко як хочеться, але буде

...не злим тихим словом...

Мої бабусі народилися одна у 1914 а друга о 1918 і голодомори і війни пережили і купу дітей виростила ) і одна і друга і дожили до найкращих для України часів -2000х