Я по себе сужу. Изменилось отношение к жизни, людям да много чего(

Знаешь, вот, по себе - ничего нового во мне. Что-то стало ярче,что-то отошло на второй план. Правда єто пока...дальше будет видно...

А я змінилася дуже. Мене змінило усвідомлення того, які, ми, українці, є насправді. І хто насправді є українцями.

і тут для мене нічого нового. Захват від героїзму людей, це є. Але це мої емоці...

Я не про затятість, впертість і героїзм. В цьому для мене, як раз-таки, нічого нового. Хоча це і не перестає мене захоплювати. Я про прірву. Я не усвідомлювала ту прірву, яка лежить між українцями. Наскільки не схожі українці східних і західних земель. Ніби різні народи. У нас багато роботи попереду. І нам її робити, ніхто за нас цього не зробить

Ха! Тут іноді сусіди по під'їзду , як з іншої планети...

Ну, тут трохи не так. У нас тут всі більш-менш прогнозовані. А от коли почали біженці приїздити, ми почали прозрівати. Просто так щільно не стикалися раніше.