Хм...у меня "конституция личного счастья" проще и всего из 3 пунктов..они совпадают с этими.И я вполне чувствую себя комфортно.я не рисую себе картину "счастья".я просто доволен каждым днём своим и результатами.какими бы малыми они не были.счастье тоже сильная эмоция.а они всё же напрягают.а вот внутренний комфорт-иное дело.

Не бывает беззаботной жизни.

Просто относиться к своим заботам нужно так, чтобы они твою жизнь не гробили

Все у нас в голове... Я більше не збираюся терпіти багато чого , і не тому, що я стала зарозумілою або зрозумілою, ні, лише тому, що я досягла певного життєвого етапу - етапу, на якому я більше не хочу витрачати час на те, що не задовольняє мене або на те , що зачіпає мене, завдаючи мені болю. Я більше не збираюся терпіти цинізм, надмірну критику, жорсткі вимоги будь-якого роду. У мене більше немає бажання задовольняти тих, кому не подобаюся я, любити тих, хто не любить мене і посміхатися тим, хто не стане посміхатися мені у відповідь.

Я більше не присвячу жодної хвилини тим, хто бреше або намагається маніпулювати мною. Я вирішила більше не існувати в притворстві , лицемірстві, брехні і дешевої, нещирої похвали. Я більше не потерплю ні частково освіченних , ні зарозумілих вчених. Я не збираюся розбиратися з плітками, я терпіти не можу конфлікти і порівняння. Я вірю в те, що світ складається з протилежностей, в те, що світ різноманітний, тому я намагаюся уникати людей з характером жорстким, нездатним пристосуватися до навколишнього. Я зневажаю зради і невірність в дружбі. Я не зможу порозумітися з тими, хто не здатний на справжній комплімент, не здатний підбадьорити і надихнути своїми словами, не зможу порозумітися і з тим, хто не любить тварин. Перебільшення стомлюють мене. І так, крім усього іншого, я більше не потерплю тих, хто не заслуговує мого терпіння.

Меріл Стріп