У книзі М. Зигаря "Вся Кремлівська рать" розповідається про те, що фільми Балабанова справили свого часу на політичну верхівку Рашки неабияке враження і, найжахливіше, ця верхівка сприйняла шовіністичні закиди цих стрічок всерйоз, не зрозумівши, що це - пародія і навмисне перебільшення. Що це - тарантинівський світ, де вбивство і криваві розбірки - буденність, не пофарбована жодною психологічністю. І що репліки убивць з цих стрічок не є керівництвом до дії.

Может быть,в этом и есть доля правды.Балабанов был реалистом.Всю суть русни он передал верно.Не без иронии,конечно.

Балабанов показує різні особливості російської ментальності. Наприклад, про російську віру, коли недоумок і убивця Сєрьожа завжди хреститься, як бачить церкву. Убив купу людей, а проходить повз церкву - і набожно хреститься та з великою духовністю на обличчі милується церквою. Бо така у нього віра дебільна: треба хреститися і вклонятися церкві, і Бог допоможе Сєрьожі, хоч він і нелюд та убивця.

Балабанов, безумовно, класний режисер. Він просто показував ерефію того часу, імперіалістичні замашки, бидлячество, котрі притаманні мешканцям цієї землі, як лакмусовий папірець другої половини 90-х.

Сам будучи студентом хотел быть на Данилу похож...