А вони готові лише через пенсію на майдан вийти? Не в образу сказано. Просто прочитала вчора інтерв'ю одного офіцера-добровольця: "Дніпро було моїм містом, у якому я прожив 20 років. Тепер я туди не хочу приїжджати. У моєму під’їзді у багатоповерхівці практично всі квартири займають військові, колишні офіцери ЗСУ. Звання їхні, як правило - не нижче майора. Деякі мають досвід афганської війни. Є серед них артилеристи, спецпризначенці, десантники… Але з усього під’їзду воювати пішли лише я, добровольцем, та ще один хлопчина, якого призвали. Все. Тому я з цими людьми не можу розмовляти. Для мене це вороги, просто вороги".

А остальных (мобистов) много пошло воевать?....назови хоть одного пользователя УХ кто был там

От зразу перескочив на "а ти, а ти..." ну в першу чергу все-таки мали би йти ті, у кого "профессия такая - Родину защищать"

Нічого особистого, як кажуть. Ти писав, що був... цей чоловік був... але якось зачепили його слова про кількість.

Все, с 18 до 60 лет могут быть призваны, или быть добровольцем (в случае войны или БД).....Сколько призвалось?

Теперь дальше.....Ну, был....и что?....сказать сколько мне "щирых украинцев" говорили в глаза - "А зачем ты туда поехал? Тебе нравится убивать? Зачем вы стреляете?".......может действительно нафиг надо?

А ребята, которые покалечены - им что сказать?

Я навела слова офіцера-добровольця, не більше. Якихось особистих претензій до когось висловлювати не можу. Просто подумалося після твоїх слів про майдан: "Значить ці офіцери-відставники, багатьом з яких немає і 50, і чимало з яких ніколи в житті й пороху не нюхали (не всі ж були в "гарячих точках" ), на майдан за пенсію вийти готові, а йти добровільно захищати Україну - хрін вам". Якось так.

Можливо

Кстати, после 91-го года в Украине оказалось около миллиона в/сл....им всем нужны были места службы, жильё и з/п, пенсии...

Представляешь скольких кинули через борт?....а в начале 2000-ных, когда Гриценко реформировал Армию - это и не сократил, и не уволил, и не оставил....просто поломал тысячам людей жизнь, будущее

А сейчас они (правители) задумались, поняли, что без поодержки армии - они смогут задержаться на посту только несколько дней.

Может кто-то только в штабе сидел, а может и не только - желающих служить я что-то не наблюдаю

А в 90-х не тільки військовим життя поламали... Я в той час на заводі працювала, там багато чого для "оборонки" випускали. Виробництво заглохло, люди вимушені були шукати роботу. Багато спеціалістів (інженерів - технологів, конструкторів, простих роботяг) пішли на ринок торгувати, совати торби з Польщі, поїхали на заробітки. Хтось потім почав власний бізнес, хтось прогорів. Моя колега заплатила перший внесок за кооператив, але будинок так і не збудували. І гроші ледве відсудила. Та вони вже нічого варті тоді не були...

Ну, гражданские хоть более-менее были приспособлены к такому...А представь военных, которые кроме аэродромов, полигонов, кораблей ничего не видели и не знали..

Когда в августе 91-го случился путч, мы были больше месяца на учениях...приехали ночью, сразу по домам, даже с родителями не поговорил....утром еду на работу а мне прохожие вопросы задают "как вы относитесь к этим событиям?"....а я даже не знаю о чём речь!

А в 2008, когда уволился - как мне после 20 лет было вливаться в гражданскую жизнь?....я даже соседей в лицо вспоминал долго

Ваша професія, звісно, сама по собі, дискомфортна, якщо так можна висловитися. Просто багато хто в молодості, коли її обирає, бачить лише романтизм.

Просто в молодости думали, что мы многое решаем сами!....пока был младшим по званию - выполнял приказы, и считал, что так и должно быть...с возрастом понял, что не всегда можно подать необдуманный приказ, и что не всегда нужно выполнять такой..