Відповіді Інквізитор

Мені важко сказати щось конкретне для цієї пікантної ситуації, оскільки я не палю, хоча окремі види диму мені не противні, а іноді приємні. Маю на увазі запах згорілого пороху або запах спаленого восени опалого листя. Але подобаються такі запахи не настільки, щоб ними захоплюватись. Щодо поєднання диму з ковбасою, то я можу раз чи двічі на рік посмакувати копченою ковбаскою, яка пахне димком, але це вірогідніше домашня ковбаска, а не з маркету. Швидше погоджусь випити келих терпкого червоного винця з копченою ковбаскою, ніж ковтатиму дим з никотином, ризикуючи своїми дихальними шляхами. Але куріння - це особлива розмова.

Уявляю як ти йдеш вулицею, з гаванською сигарою в зубах та з кільканадцятьма кружальцями вареної, пардон, сирокопченої ковбаси в лівій руці. І тут на зустріч випливає красуня з голлівудського фільму. Вона така білява з блакитними очима. Одягнена по-сучасному в міні та повною пазухою цицьок. Підходить вона до тебе та, ліниво ворушачи широкими губами, бо після всорашньої оргії, каже:

«Hey, dude, I wanna swallow a few slices of your fucking sausage.”

Ну, ти миттєво збагнув, що вона не проти продовження банкету за твій рахунок і готова розрахуватися за це своїми губками. Ти простягаєш їй в ротик спочатку одне кружальце, яке вона одразу ковтає, майже не розжувавши, а потім ще два… А потім вона непомітно всмоктує твої пальці, якими ти тримав перед цим ковбасу та старанно їх облизує. Ти вказуєш їй на ослінчик, який стоїть поруч. Коли ви вже сіли на нього поруч, вона обіймає тебе своїми ручками наманікюреними пальчиками та й каже:

«Ya saved me from starvation. But for you I’d go to the Land of Eternity. Now, I am your debtor. Ask me and I’ll give ya everything.”

Ти починаєш з хвилюванням згадувати англійські слова, які вчив у школі та в коледжі «Крок» та, не знайшовши в пам‘яті нічого путнього, питаєш:

«What is your name and where are you from, ma’am?”

Вона широко розплющує очі та відповідає тобі московською говіркою:

- Ты че не понял? Я же Татьяна с Кропивницкого.

В в цей момент ти прокинувся.

Завіса.

Тут таких немає або вони просто не беруть участь у наших розмовах. А чому немає? Тому що більшість з них пенсійного або передпенсійного віку. Якщо вони не змогли реалізувати свій потенціал по молодості, то зараз вони цього не зроблять і поготів, оскільки вже здоров‘я не те, що було колись, пам‘ять працює лише на побутовому рівні та й можливості вже не ті, беручи до уваги кумівство та ейджізм, які буйно процвітають в Україні. Ще можна було б говорити про науковців, але їх тут, крім мене, лише одна особа. Та й наука наша давно в глухому куті. Щоправда, і раніше на неї дуже мало виділялося коштів з бюджету держави. Отже, шукати тут нереалізованих геніїв - це марна справа. Тут збираються банальні лузери, котрим в житті просто не пощастило або вони самі нічого такого не прагнули. Якби це було інакше, то ми тут не просиджували годинами щодня, а перебували б у значно вищих сферах нашого чи не нашого суспільства, проводили б зими десь на островах теплого океану та насолоджувалися життя трохи в більшому обсязі, ніж ми це робимо зараз. Можеш уявити власника Рошена чи Світоча, Розетки чи Нової Пошти, Київстару чи 1+1…, котрий годинами буде тут підйобувати інших співсайтників? Звісно, ні. Тому це болото ним і залишиться ще дуже довго, допоки сайт не закриють.