Відповіді Svitlana

План українського школяра на наступний тиждень:

Не знаю хто написав — не я. Але круто, дуже круто!

Привіт, світе!

Я знаю, ти зараз дивишся на нас. Дивишся наляканими очима Польщі. Нерішучими жестами Франції. Прорахованими кроками Німеччини. Знервованими вигуками Латвії. Скептичним посмикуванням Угорщини. Розслабленим мугиканням Італії. Німою мовчанкою Ізраїля. Далекими вигуками США і Канади. І очима сотні інших країн.

Дивишся ніяково. Часто опускаєш погляд. Особливо, коли ми закриваємо собою наших дітей під час чергових ракетних атак. А коли таки наважуєшся очі підняти, дивишся вражено. Озираючись один на одного: чуєш, що то за така Україна? Її поливають градами, а вона стоїть. Її криють крилатими ракетами, а вона стоїть. Їй звідусіль брязкають довбаними танками, а вона стоїть. Їй прямо кажуть «айм вері сорі енд діплі консьорд, бат…», а вона — «тю, ну як знаєш, я пішов збивати літак». Їй пхають межи очі ядерну кнопку, а вона сміється і мовчки колотить бандерівське смузі.

Світ не дихає, світ панічно скуповує йод, а вона стоїть. З якої такої ця Україна сталі? Що такого було в молоці її матері? Чим таким годують цих воїнів тисячі волонтерських рук?

Знаєш, світе, а ти справді не знаєш. І ми теж, напевно, не знали по-справжньому донині. Не знали, що в нас є така сила. Така міць. І така любов. Завжди була. Просто роками лежала під руїнами совка, руського міра, пір’ям голубів миру і гіллям дерев любові. Лежала й чекала, щоб вибухнути. Вибухнути не страхом. Страх — це те, що нині відчуваєш ти, світе. А ми відчуваємо дещо інше.

Ми відчуваємо лють. За кожну вбиту дитину. За кожну понівечену долю. За кожне спалене місто. За кожну зруйновану мрію. І ця лють дає нам сили.

Ми відчуваємо свободу. Вперше. По-справжньому. Так гостро і сильно. Голу, вразливу і водночас таку потужну свободу. І ця свобода дає нам сили.

Ми відчуваємо любов. Ох, як же ми відчуваємо любов. Коли нема своїх і чужих. Коли всі максимально рідні. Коли мільйони рук методично викладають шлях до перемоги кожен на своєму місці. І ця любов дає нам сили.

Тому, світе, не бійся. Ми на сторожі. І якщо ти раптом соромився запитати, ми скажем самі: так, весна прийде, і вона буде жовто-блакитна. Незалежно від того страшно тобі чи ні.

Притча: "Ніколи не сперечайся з віслюками"

Віслюк сказав тигру:

- Трава синя.

Тигр відповів:

- Ні, трава зелена!

Спалахнула суперечка, і вони пішли до лева - лісового царя, щоб вирішити свої розбіжності.

Ще до того, як вони дісталися місця в лісі, де лев сидів на своєму троні, віслюк почав кричати:

— Ваша Величність, а чи правда, що трава синя?

Лев відповів:

- Так, правда, трава синя.

Віслюк зрадів і продовжив:

— Тигр зі мною не згоден, сперечається і дратує мене. Будь ласка, покарайте його.

Цар звірів оголосив:

— Тигр буде покараний 5-ма роками мовчання.

Віслюк радісно підстрибнув і пішов далі, повторюючи:

— Трава синя, трава синя...

Тигр, прийнявши своє покарання, спитав у лева:

— Ваша Величність, за що ви мене покарали? Адже трава зелена?

— Справді, зелена трава.

Здивований тигр запитав:

— Тоді чому ж ви караєте мене?

— Це не має жодного стосунку до того, яка трава – синя чи зелена.

Покарання ти отримав через те, що така хоробра і розумна тварина, як Тигр, не може витрачати свій час на суперечку з віслюком. А потім ще й приходити до мене із цим питанням.

Найгірша трата часу - сперечатися з дурнем та фанатиком, якого не хвилює ні істина, ні реальність, а лише перемога його переконань та ілюзій.

Ніколи не витрачайте час на безглузді суперечки. Є такі люди, яким скільки б доказів та фактів не надавати, вони все одно не здатні зрозуміти. Єдине, чого вони хочуть, - бути правими, хоча це далеко не так.

"Коли невігластво кричить, інтелект мовчить."

Ищи, кому это выгодно.

Там в основном все такие, к сожалению.

Мне тоже понравилось:

Зграя диких гусей уложила на лопатки кацапського винищувача

У районі Каланчака на Херсонщині зазнав аварії ворожий літак. Пара винищувачів летіла у районі Каланчака. Перший підняв зграю гусей, які вирішили виконати патріотичний обов'язок перед народом України. Кілька птахів героїчно прорвалися в мотор російського винищувача, внаслідок чого він звалився в болото.

Наші гуси закрили небо!

Собаке - собачья смерть!

— Когда я еще был человеком, который имел право ходить, куда ему заблагорассудится, я часто впадал в сомнение, читая в книгах описание ужаса. Там говорилось, что у жертвы останавливалось сердце, что человек врастал в землю, как столб, что по жилам его пробегала ледяная струя и он обливался потом. Я считал это просто плохим стилем. Теперь я знаю, что все это правда.

Эрих Мария Ремарк / Erich Maria Remarque. «Ночь в Лиссабоне»

Он для меня умер уже очень давно. Он и путина за собой в ад утянет... Так и будет.

Борислав Береза воюет и есть. Мне он очень нравится. На Прямом канале бывает.

У меня подруга была с низким голосом. Ей это в жизни никак не помешало.

Да. Мы с сестрой уже это обсудили. Слепая и бездушная ярость на все и вся.

Настораживает. Но я верю в наших ребят! Храни их Господь!