У лихі дев'яності був у мене такий сон:
Повний стіл їжі. Я один біля цього столу. Їм, ніхто не заважає. Повний рот. Жую, ковтаю. Ніхто не заважає. Я можу брати все, що захочу.
Хочу наїстися, але їжа не має смаку абсолютно. Я їм все більше і більше, на межі людських спроможностей, а смаку не відчуваю. Я залишаюсь голодним.
За деякий час я починаю від цього злитись, я не можу зрозуміти, що коїться.
Від злоби прокидаюсь.
Голодний та злий.
Ніч. А дома навіть сухої крихти хлібу немає.







Новенькі