Ми самі собі вороги

Я ні. Я сам собі друг

От так і виходить, що кожний сам собі друг, а всі разом вороги

Бо хтось не друг, а козлик. Але ввічливо прикидається другом

Ой, вони дурні та безсмертні. Ходили ввечорі дивитися що сталося

і ти пустила?

Ти сильно в 20 років маму питав, що тобі робити?

Мої бабусі і дідусі, які пережили голодомор і війну мали дуже специфічне ставлення до реальності найменшим проявом можна було вважате поважне ставлення до хлібу.. дідусі теж пережили, але я їх не застав, і мої не воювали - працювали....

Мій воював, був двічи поранений. Був связистом. Потім ще часто його запрошували в садочок чи школу до мого старшого брата, щоб він дітям про війну розказував. До мене вже ні, бо я пізня дитина була)

І про хліб теж. Бабушка не дозволяла і крихти викидати. Ну і ми теж на початку війни не голодали, звісно, але було важкувато з їжею(

Щось мене піднакрило вночі. Не спалося.

Я погано сплю 3 роки вже

Та прям таки) приїжджай в Україну)) лиш не Київ чи західна Україна, а в Харків чи Суми, чи прикордоння. От там побачиш що таке погано спати)) все інше то балачки і піздостраданія

До речі ракета до Сум долітає менш ніж за хвилину) на радарах не фіксується....ну це навіть не розумієш що відбувається

Оля тут найважливіше зрозуміти , що це не припиниться навіть після перемир'я навпаки тоді стане ще більш несподіваніше, жорстокіше і кривавіше.... я взагалі чомусь думаю що лівий берег вже втрачено... і не будую ніяких планів тут взагалі