Дуже схоже, що автор працює на лубянці

Мало хто з диванних патрiотiв чи тих хто бажае вiйни до останнього украiнця замислються над тим, що воно живi (народилися) лише тому, що колись його(ii) пращури не стали вмирати до останнього i цим дали шанс народитися цим грьобаним патрiотам, тому менi вдвiчи гидко вiд того якi вони по справжньому тупi, коли оруть про зраду на тих хто хоче зберегти нацiю

В мене лише одна версія - Маричка

Чергова переробка Кобзаревого вірша. Хто автор мотивів - не знаю.

А загалом полюбляють у нас Шевченка переробляти, а ще приписувати йому те, чого він зроду не писав. Як-от "Бідняк плаче, багач скаче, а влада грабує..."

Думи мої, думи мої,

Що ж ви наробили?

Відчай сльози випікає,

Рвуться серця сили.

Де сховатись у світанку

Від страшного грому,

Де не ходять по стежинах

З повістками додому?

Де ті мрії козацькії

Про свободу, волю,

Де не тягнуть хлопців юних

На тяжку недолю?

Сонце сходить, сонце сіда,

Сліз не висихає,

Кожна мати в полі сивім

Долю виглядає.

А у містах гримлять слова:

«Країна потребує!»

Та чи бачать, що народу

Ця війна руйнує?

На полях, де гинуть хлопці,

Вітер шепче тихо:

«Чи знайдемо ту свободу,

Щоб минуло лихо?»

Думи мої, думи вічні,

Не шукайте гніву,

Пам’ятайте Україну,

Її правду й силу.