Спокійно. Впевнена, якщо вони виживуть, то самі перейдуть на українську і дітей української навчатимуть.

Поясню причину питання. Бій-це завжди межа між життям і смертю і завжди на межі швидкостей.Тому в екстремальній ситуації людина ЗАВЖДИ говорить швидко і мовою, якою більше звикла, знаючи, що її зрозуміють.Тому часто можна чути уривчасті команди та переклички обома мовами. На передовій дуже швидко до цього звикають і не морочаться.Тому ті, хто побував у тих умовах, не морочаться темами мов.Головне - перемогти і залишитися живим. А це залежить від злагодженості команди.Так було і на Майдані. коли з усієї України люди були заодно і однаково ризикували життям.На Майдані взагалі не піднімалися теми мови і кримчани з волинянами, полтавці з донеччанами вільно розуміли один одного говорячи своїми мовами. Але потім з'явилися всякі фаріонші.

Якщо два російськомовних спілкуються це їх справа, коли україномовний у діалозі російськомовного та україномовного преходить на російську, як то було зазвичай раніше..то це ознака меншовартості, має бути вже навпаки. у публічному просторі, у соцсетях чи за кордоном російською писати говорити це потім пояснювати що ти не русня, це принизливо. використовувати російску як інструмент для спілкування наприклад з грузином який не знає українську а ти не знаш грузинську але обидва знаєте ромійську..світ від цьго не перевернеться

Важливо "Нутро"

Если коротко (повторюсь)-жизнь такая -какая есть.треба это усвідомлювати.

Процессы(желаемые) - они ж не по щелчку пальцев случаются

Если длинно - та блин - тут столько аспектов. НАверное и быстрота речи играет главную роль в тех обстоятельствах.А не вот это -попытки соответствовать чьим - то. Желаниям.

сколько прекрасньіх врачей которьіх не переделаешь уже и теперь после визита -получив помощь донос нацарапать?Или скорчить язвительную физиономию и в дверях - що ж ви - не спромоглися

Українських?