Автор бы поступил как любой из персонажей,которых он описывает,если бы оказался в их роли.

У такому разі в автора дисоціативний розлад ідентичності. Нормальна людина не може одночасно вжитися в "шкуру" кількох людей. До того ж часто-густо в текстах відчувається, що автор одним героям симпатизує, іншим - ні.

Так не одновременно же,а по очереди.Книгу же пишут последовательно

Один епізод описує послідовно - спочатку входить в шкуру одного героя, потім другого і т. д? А якщо там десять персонажів?))

Значит последовательно побывает в шкуре каждого.Это как перевоплощение.)

Але, перепрошую, уявляти себе в шкурі іншого і вчиняти так само, як цей інший, у певній ситуації, якщо така виникне в житті - це різні речі!

Наприклад, письменник-гуманіст, який любить тварин, описує епізод вбивства якимось мерзотником кота, просто так, від нічого робити. Чи зробить він це сам "в подобной гипотетической реальности"?

Если он описывает от третьего лица,то это описание наблюдателя со стороны,а если от первого,от себя,то да. Он бы убил кота

Просто он в подобной ситуации и в роли этого персонажа никогда не будет.

Не согласна?

Щось ти намудрував! Я читала, коли автор-чоловік писав від імені жінки. І таке лише в одному його творі було. То він би чинив як жінка? Щось тут не сходиться...Одним словом, незгодна я)