Никого поки що не повернули?

Також не допомогає гуманне ставлення до орків

Це як ставлення до смертної кари. Один в один

Він перед полоном на гранату наступив. Дуже нога поранена була. Вагнерівці сказали в полон беруть тільки тих хто сможе їдти довго. Інших вб'ють. Він чалапав цією ногою..падав. Але хлопці побратими дотягнули.

Читала "Довга прогулянка"?

Ні

Дуже гарний, але жахливий твір Кінга. Мені твоя розповідь нагадала

Молодці все-таки, що дотягнули.

Дотягнули - він маленький та худенький

Ну от і перевага - бути худим...

Завтра має Ігор повернутися. він поранений

Знову?(

Так. татові сказав що царапина. а мені - сама все побачишь. тобто там не царапина

Капець... Коли це скінчиться? Щойно з невісткою (дружиною брата) розмовляла, вони приїхали з похорон із сусіднього села. Братів знайомий загинув. А завтра хоронитимуть чоловіка із хати, що поряд. Сусіди не разом воювали, на різних напрямках, але загинули в один день

Приїхав...ну що сказати. Шия прострілена. Немає слів

Добре, що живий.

Кіт орав як скажений.

З радості?

Так. я такого ще не бачила

Ну от, а кажуть, що коти менше прив'язуються до людей, ніж собаки...

Але все ж таки прив'язуються. пішов додому у переносці із своїм татком ріднесеньким

Я ще вчора там все приготувала їм смачненьке.

Не сумніваюся у твоєму благодіянні.

Все..в нього кохані жинкі є))) хай кохають. Таня - все)))

Це ти зараз так кажеш... а потім стане шкода, і понесеш старому воїну супчик))

я як марлеві труси

Добре, що живий повернувся. Вагу набере, з пам'яттю що буде не відомо і душа зранена на все життя, а матерям як це витримати. Душа болить за наших хлопців.

Він єдиний син у матері

Дай Бог їй терпіння та віру з надією, що його вилікують і буде все добре.

це взагалі жах..це очікування

Коли вони виходили з Азовсталі, то друзям прийшло повідомлення з Швейцарського Червоного Хреста, що він пройшов по їхній базі полоненних...згодом зателефонувала якась жінка, казала, що біженка з Маріуполя і що вона знайшла його щоденник. Питалася як він...Потім була Оленівка....і цілий рік ніякої звістки

Взагалі ніякої звістки?

Взагалі. Ще коли точились бої, їм периодично дозванювалось командування та казало: Не хвилюйтесь, живий. На зв'язок вийти не може...

Не знати - самий жах

Так...невідомість вбиває....

Але вона має межи

Просто словами це не скажешь

Головне що повернувся

Ох, болить душа .. Головне, щоб знайшов собі місце в цьому середовищі тепер... І бажано переїхав за місто, де новини труднодоступні..

Я бачила у сюжеті. але десь в душі тліє вогник надії що їх таки кіздять

Їх треба не пиздити, а змушувати орати, як коней

і на розмінування

Це супер ідея

живим щитом

це не допоможе, їх одразу свої ж вб'ють