Хорошо тебе

Депресія. Це непереборна сила

Э во всех остальных случаях это эгоизм...и глубокое неосознание что это навсегда

У моей подруги из детства отец застрелился , а его сестра (незамужембыла)-повесилась .Может именно то , что навсегда* и превлекает.Ей - лет 40 может, ему 50 было.+-.Респ-бельная семья. С достатком.

Потому что в это очень трудно поверить ,что "такая" навязчивая мысль может прочно поселиться в голове.но недаром говорят - чужая голова потемки

На жаль, психіка у всіх різна... а ми ж то зазвичай судимо по собі...

І не факт, що у тих, хто наклав на себе руки, все нормально було з психічним здоров'ям.

И я о том же. тем более такое увидеть. я тебе говорю - волосы дыбом. я пока описывала карточку у меня волосы дыбом стояли.

Того люди і вижили, що до всього привикають. Як тобі відомо вже пройшло 200 днів війни. А тепер уяви собі, що тільки одного вбили, а всі решта в істериці, що тоді буде?

До чого тут всі решта, коли йшлося саме про батька/батьків? "Если немного придурок отец" (с) Як можна осуджувати реакцію батьків у таких випадках?

Життя це не дешевий любовний роман. Задля цікавості зробіть собі екскурсію по території психлікарні.

Для чого ці повчання? Я достатньо довго живу на світі і багато чого бачила. Але осуджують реакцію батьків на смерть дітей тільки жорстокосерді люди. І не факт, що вони самі у таких випадках поводилися б інакше... Не дай Бог нікому таке пережити...

Ще раз, вам нагадую про війну на котрій гинуть чиїсь батьки, сини. "З горя з розуму зійшла". (літературне). І ще, думаю, що вам знайомий вислів: "Фізика і лірика_речі не сумісні".

"Фізика і лірика_речі не сумісні". А це тут до чого? І нащо мені нагадувати про війну? Хочете сказати, що батьки чи родичі тих, хто гине на війні, не плачуть і не страждають? Теж їх осуджуєте? Деякі з тих родичів дуже бурхливо реагують... доводилося бачити самій. Теж їх істериками назвете?

Та що з вами сперечатись, з людиною котра все життя просиділа за письмовим столом.

А ви не за столом, і що - ніколи на похоронах не були, реакції батьків на смерть дітей не бачили? Чи коли їдете на виклик, де вже нічим не допоможеш, і бачите, як батьки ридають за своїми дітьми, то кажете їм: "Пане/пані, не істеріть тут!"?

Это понятно. но он не воевал..

Відсутність роботи, відсутність сучасного, відсутність майбутнього, жодних перспектив на сімю... для когось це може стати достатнім приводом, а скулькт всього та скалічених судеб після фронту зявиться...

Да сама в шоке.

Всё пройдет и это тоже.

У него выше бровей ничего не было....

Наверно из дробовика. на авариях есть и похлеще картины.

Я видала и похлеще. но то авария..а то уютная квартирка. и кричащий невменяемый отец который нашел его

Истерики на психику влияют, поубивал бы истерящих.

Это не истерика. это совсем другое

Если немного придурок отец то, это уже страшно.

Ой не суди....

Что, тебя тёща еще не отправила в подвал жить, что ты такой герой в интернете?

Если есть такие как ты, то должны быть и герои...

Он кинологом был

Жаль его мне. Как все это выдержать и уметь еще поддерживать других?

Вот я и спрашиваю как

Не знаю. Могу только плакать.

Ну нет конечно. нас уже потом візвали. когда его отец нашел. да какая сейчас работа

Ищу уже месяц) Я же говорю, квест еще тот, не скучно

Меня кормить некому. без работы не могу сидеть. да и я не бухгалтером же буду работать

Довольно обидные ваши слова

Чем же? тем что у меня нет образования бухгалтерського?

Я могу научить....) єто делать... по-всякому...)))

Я на подработках у себя самой. Но хочу уже официальную, привыкла за столько лет.