Я за класичні стосунки і не с дітьми))

Она не ребёнок

Для меня и ты ребенок

То у тебя какие-то стереотипы.)

Я женщина-мать по определению) Для меня некоторые пятидесятилетние дети

Варя багато їсть

Мені навіть перуку знімати не треба, щоб він сказав це

Підозрюю, що першою їй запропонувала стосунки дівчина... А якби був хлопець... Зараз все було б по-іншому

У мене в класі був хлопець, який народився в тілі дівчини... Може і у неї так

Хтозна...

Ні. Я завжди пропонувала. Мені не комфортно в пасивній ролі.

Якщо ти така активна і смілива, то звідки страхи, сором'язливість, невпевненість у собі?

У мене страхи тільки з тими, до кого я не звикла. Щоб звикнути вистачає дня особистого спілкування. Якщо мені не комфортно і далі, то це не моя людина. Спершу дійсно хвилювання і страх, а потім мене просто невпізнати))

І як ти працюєш? Тобі ж часто доводиться спілкуватися з незнайомими людьми?

Так Я ж не на особисті теми))) по роботі мені легко взагалі. Страшно саме розкриватись, бути собою, бути веселою, жартувати. На роботі це не треба. Я з людьми розмовляю вперше і в останнє. А до колег я звикла.

У такому разі взагалі незрозуміло, для чого тобі психолог. На роботі тобі легко. Для того, щоб звикнути, вистачає дня спілкування... Чому власне він має тебе навчити?

Не боятись одразу! Навчити мозок не очікувати небезпеки від людей. Бо з тими з ким я знайомлюсь, далі зі мною йде 1% людей, враховуючи, що майже ні з ким не знайомлюсь))) цей 1% розуміє якось, що мені потрібен час, щоб розкритись і поводить себе зі мною не як з іншими, а привітливіше.

Як на мене, у багатьох випадках недовіра - це не така вже й погана риса)))

Людо, мені страшно))) хоча боятися нема чого! Але мій мозок думає, що я не на прогулянку піду, а сяду у літак, який вибухне))) Я тут вже розмріялась, як хлопця в кафе запрошу. А сама прийду і слова забуду. Кажеш, психолог не потрібен )))

Ну а якщо він тобі сподобається і ти відчуєш, що він " твоя" людина, то в такому разі я вже боюся за нього

Мені це потрібно заради експерименту. Записати у щоденник думки, похвастатись психологу)) а якщо і сподобається, то буде у надійних руках

Самовпевненість теж на висоті)) і звідки ті страхи?

По інтернету?

Щоб подолати страхи! Я взагалі смілива, але це як стояти на мосту і боятись стрибнути. А потім стрибнути, але всі вже бачили, що я боюсь))

У тебе одна проблема, "ефект прожектора")) Всім абсолютно насрати, боїшся ти пригаи з мосту,чи ні. Ти хочеш нескінченної уваги до себе, навіть від незнайомих людей.

Ні, у мене травма була.

Ці "травми" були у кожного

Ні. Навіть у школі в класі булять одного-двох дітей. Це меншість.

Боже))) він погодився!!! У мене була надія, що ні

Добре що на хлопців у мене не стоїть))) а то куди ще мене б занесло)))

Психолог хотів, щоб я йшла до мети меншими кроками, а не стрибала так))) думаю, він буде в шоці, коли розповім)