Моя любимая история на тему добра. Много лет назад я сидела на вокзале в Баку..измотанная , с дочерью.. кругом были беженцы, тогда был Карабах,они спали везде. Сидели мв долго и тут один из этих несчастных людей откуда то принес стакан чая себе и жене и вареное яйцо .это был их завтраки.посиотоел на нас и отдаёт свой чай и эти яйцо моей дочери,говоря ешь малышка. Я до сих пор плачу. Как вспомню..еда у нас была, я начала доставать ее и отдавать им.

Ця пригода трапилася нещодавно з приятелькою, точніше, з її собачкою. Хоча ні – з ними обома. В той день вигулювала вона двох своїх улюбленців. Найшустріша раптом вирвалася – і буквально за хвильку на неї напали «безхозні» пси. Ще мить – і собака в крові, а господиня в розпачі. Рвана рана на животі, кров хлище, собачку потрібно терміново в клініку, але куди подіти другого пса? І тут, як з-під землі виріс, молодий чоловік: «Вам якось допомогти?» Господиня майже в істериці просить, щоб хлопець побув біля пораненої собачки, а сама додому –залишити там другого песика й гроші узяти. Ще й думка пече – дома лише 700 гривень, яких явно мало! А хлопець услід: «Продиктуйте ваш номер на всяк випадок».

Якщо коротко, то коли вона повернулася, хлопця з собачкою і слід загув. Поки думала, де шукати, дзвінок: «Ми у ветклініці, собаку оперують». Поки добралася, собаку вже «дошивали». Хлопець був там зі своїм другом, вони заплатили за операцію і купили на три дні ліків. Навіть чек не показали. Підвезли своїм авто додому, від грошей категорично відмовилися. Хлопці гарні, модно вбрані, стильно стрижені. Знає лише телефон й ім’я та прізвище одного з них. У соцмережах приятелька його не знайшла.

«Я знала, що такі люди є, але ніколи їх не стрічала», - сказала розчулено. І справа тут не лише в грошах (хоч, звісно, і в них також), а в гуманності, готовності пожертвувати власним часом, а, можливо, й комфортом, щоб допомогти іншій, зовсім незнайомій людині… І в тому потужному струмені позитиву, який так підбадьорює й наснажує у нелегкі часи.