Вот я очень переживаю за вторую кошку.

Не хочу. Не буду. Є ще одна кішка

Если есть, тогда конечно. Но! не зарекайся, заведешь....

В мене відчуття, що я не маю змогу належним чином доглядати, і коли виїжджала через війну, теж не змогла забрати їх. Лишила на людей. Це все складно. Тому не знаю. Я третій день реву через цю кішку, а я ще навіть не приспала її, а що буде далі? Не хочу, це страшно. До такого я не готова була

Поплачь. Станет легче...

Да, присплю як час настане (( вже готуюсь морально, але складно це (

Намагаюсь уявити, як ото я її буду везти щоб вбити. І шо? Як можна це зробити?

У меня до сих пор душа болит. Не помогли новые коты и собаки.. И учти, что везла у меня мама (собаку) лет двадцать назад, я настояла, т.к. она мучалась сильно, а я беременная была. До сих пор чувствую свою вину и ком в горле. Будь готова и к такому.... Но лучше постараться отпустить

Та в мене ж є кішка ще. Поки не буду брати

Та вже ні(

Я вже пережив подібне…

Це онкологія, як вона може бути заразною?

У кошек она имеет вирусную природу

И не только у кошек

Ок, спитаю в лікаря.

Лиля, можно быть носителем и не болеть. Там много разных факторов

Та почитала вже, дякую

Домашние никуда не уходят

Намагаюсь, але не розумію як це зробити і як потім без неї. Дуже сумно

Якщо вона страждає, то краще приспати.Хоча це дуже не просто - на таке пійти

Вона поки ще їсть. Мабуть знебюлюючі випишуть. Хз. Сказали поки їсть, то їй норм