В 2014 когда все только закрутилось Россия была еще более менее демократической с возможностью протестов и оппозицией, сейчас спустя 8 лет там еб$т местный планктон за любой писк в сторону власти, после февраля 2022 думаю через 8 лет, те кто всё еще останутся жить в России будут из нее бежать с риском быть застреленным на границе как в эпическом видео где мужчина совершает побег из Северной Кореи...

Не вірю, що Бог таке допустив би. Але вірю, що є якась сила, яка хоч і з іншого боку, але нам повертає наше добро та зло, яке зробили. Але у кожного своє сприйняття щодо того, що він робить. Може хтось вважає, що робить на краще (не про війну говорю, а про життєві ситуації), людина все життя може вважати, що зробила правильно. Я колись дуже юну подругу додому не пустила переночувати, бо вона повинна була отримати один урок заради того, щоб потім у погану компанію не попасти і щоб життя її не зіпсувалося повністю. Вона тоді дуже образилася, а я потім пояснила їй, що це врятувало її і тепер вона мудріша та не лазить де не треба.

Только в Бога. Бог это добро. А в добро надо верить.

А вот в справедливость, бумеранг и прочую лабуду давно уже не верю.

Верю, если не верить то нужно согласиться с этими существами...

Впервые соглашусь с Калиной, верю я лично или не верю - неважно. Не надо отбирать у людей веру в такой трудный момент.

Вірю. Просто були такі безвихідні ситуації , що залишалось тільки вірити та молитись. Можливо не в Бога, (в церкву я не хожу),але якісь вищі сили над нами думаю є.

Я хочу в это верить, а потом читаю новости и думаю где ваш бог ? Где хоть кто-то. Где хоть какая-то карма. Почему наши слезы не выливаются им тысячекратно...ненавижу. проклинаю. Бога не боюсь. Святая ненависть не грех

Да

Вірую, не можу не вірити бо в моєму житті не один раз були ситуації коли ніхто з людей( навіть як би й дуже захотів) не зміг би допомогти, а він спасав...

А ще, дуже вірю в моїх Ангелів охоронців.

Що стосовно цієї страшної війни, то вважаю , якби не Бог, все було б набагато гірше і страшніше.

Иногда мне кажется что во вселенной что то сломалось.

Не в Бога, а в Создателя, не в справедливость, а в целесообразность, не в бумеранг, а в равновесие.

Верю в Бога и поэтому легче все невзгоды переношу. По поводу справедливости, у всех она своя, русские думают, что нас справедливо бомбят, у нас в голове не укладывается, как можно прийти на чужую землю и ее уничтожать. Я не раз задумывалась ПОЧЕМУ пришла такая беда в нашу страну, если Бог такое допускает, то есть смысл "зачем", который видимо нам не всем дано понять, возможно повязли в дерьме. Посмотри сколько людей во время войны показали свои истинные лица, кто-то стал милосерднее, изменились ценности у людей, кто то вывалил свою гнусную натуру. Войны люди сами начинают, мы все сами делаем выбор кем быть. И если мы не имеем, то что хотим, вовсе не означает, что Бога нет, возможно мы просто не видим всей картины и не знаем что для нас лучше.

Веришь не веришь, а все равно воздастся по заслугам!

Вірю, не дивлячись ні нащо, молюсь і вранці і щовечора.

Ця нечість страшна.

Не верю.

Солдаты группы "Центр".

Йде боротьба добра і зла .. ми для них просто душі і тіла.. а ці :существа" це біси .. вірю що добро таки переможе ..

Бог - це не про помсту, а навпаки.

Хочеться, звісно, щоб їх там затопило...

Є Бог, є диявол. Битва двох руками людей, які вірують одні в Справедливість, інші - в мамону.

Вірю в Бога, а ЗСУ - це руки Бога.

Нет никакого бумеранга. Есть только обезумевшие люди от власти, возомнившие себя богами, которые играют жизнями людей.

В жидівського Бога якось не дуже вірю. Старий та Новий Заповіти розглядаю більше з уфологічної точки зору. Схиляюсь до Рідновірства. Говорити про справедливість, щонайменше, смішно. І не тому, що ми бачимо несправедливість щодня, а тому, що ми не можемо бачити всієї картини буття.

І

Стомившись від всього, я кличу смерть,

Бо бачу гідність, зігнуту надміру,

І марнославство, сповнене ущерть,

І зрадницьки обмануту довіру,

І почесті без будь-яких заслуг,

І цноту, грубо піддану свавіллю,

І досконалість, що цькують навкруг,

І силу, що скорилася безсиллю,

І владу, що сприймає лиш хвалу,

І дурість, що майстерністю керує,

Й добро, що добровільно служить злу,

Й невігластво, що генія плюндрує, –

Стомившись від всього, помер би я,

Та з ким любов залишиться моя?

(містер В. Шекспір)