Чудово

... Мені вісім... Маю рану личка

Мама плаче, тато - у бою.

Хоронили вчора ми сестричку -

Найдорожчу й крихітну мою.

... Мені шість. Я зараз у бабусі.

Тата й мами в мене вже нема.

Я за свого братика молюся.

Він пішов... Нема його й нема.

... Мені сім... Зламав учора пальчик

Як в підвалі гасне блиск свічі -

Мені сниться мій убитий братик

В теплих плямах крові,

Уночі.

... Мені п'ять. Учора вбили маму,

Мучили в кімнаті... Я кричав.

Я - тепер один під небесами.

Боже, де Ти?

Я ж тебе так звав!

Мені два... Було... коли ракета

Влучила у наш високий дім.

Я не встиг пожити й мав померти.

В мене брат лишився.

Йому - сім.

Мені - 0...і буде так навіки,

Бо я народитися не встиг.

Маму вбито руським чоловіком.

Лютий жах в її очах застиг.

... Господи, за що нас розстріляли?:

Линуть вітром голоси дітей.

Ми ж рости хотіли

І не знали,

Що настане час страшних

Смертей...

Мені - десять і я бачу з неба,

Як росія мучить рідний край?

скільки крові путлеру ще треба?

Господи, молю, катів скарай!

Як настане мир... Ми заспіваєм,

Так, що нас почують на землі

Про життя під вічним небокраєм,

Те, що ми утратили малі.

Автор: Діана Гальченко

Змінеться відношення до росії , я так думаю. Та й наш світогляд теж.

Хм... Так вже змінилось.

В когось зараз.

В когось у 2014.

Особисто в мене - раніше.

Є такий жарт: раніше "національною ідеєю" Українців було - "від'єбіться від нас", а зараз стало "Все, ви довийобувались"...

Уві, ніякий телевізор, книжка, чи ЗМІ, не опише масштабу трагедії, яка відбувається прямо тут і зараз, відбувається з нами.

Жоден "витвір мистецтва" не здатен передати, збитки, горе і масштаб біди, які принесла в Україну російська агресія.

Тисячі людей, які мали плани та ідеї - вже загиули. Тисячі майбутніх митців, вчених, економістів, священиків, просто батьків і просто дітей - ще загинуть від куль та уламків.

Масштаб проблем які є, і факт того, що проблеми ці надовго, складно збагнути, і певно не кожному варто намагатись це зробити.

Але є одне твердження, яке складно спростувати.

Повномасштабна російська агресія, лишила мало місця для "сірих" тонів, та "нє всьо так однозначно".... Вона не лишила місця для т.з. "біліх пальт"... Всі пальта були забруднені, брудом, гівном, або кров'ю... часто це була кров близьких.

24 лютого 2022 року, трапилась подія, яка стала рубіконом.

А велика частина "внєполітічєскіх" українців, нарешті зрозуміла, хто кому Рабіновіч.

Все дуже просто: або ми їх повбиваємо, або вони повбивають нас.