Тому й питання. Якщо союз таких поглядів не може бути довгим, то чи в ньому сенс?

Смысл в том, что, если дорожишь отношениями, будешь идти на уступки. Верней, не на уступки, а искать компромисс

Совместная жизнь и заключается в поиске компромиссных решений по спорным вопросам. Будь то пара, или соседи, или коллеги

А чи логічніше не шукати компроміс, а використати цей час для щастя? Для цього достатньо прийняти точку зору голови сім'ї.

Если есть "голова" и необходимость принмать во внимание только его точку зрения, то никогда обоюдного счастья не будет.

Подружжя не може прийняти рішення з того чи іншого питання шляхом голосування. Отже, чиєсь слово має бути останнім. Чиє? Чому?

Тре' винести це питання на загальне обговорення.

В нашей семье не было головы. Принимали решение коллегиально.

Я бы не смогла долго подчиняться. И мне не нужен был такой мужчина, который бы полностью подчинялся мне. Это скучно

"Жизнь - борьба"(с)

Якщо людина вважає життя нескінченною боротьбою, то як вона може почуватися щасливою та насолоджуватися життям?

Ты как-то слишком однозначно понимаешь слово борьба.

Рыбалка - борьба рыбака с рыбой. Сад-огород - битва за урожай. Потом - борьба с урожаем. Зима - битва с морозом-снегом-гололедом... Ну, и т.п.

В процессе люди счастливы. Не?

Хіба що так. ))

Це не я питаю.

Ні. Я ж кажу, що це молода колега, а Лео вже старенький. )

"Після війни - всі з одного року"(с)

Как хочется начать уже говорить "ПОСЛЕ ВОЙНЫ"!

..я про ВВВ...

Може ще й однієї статі? ))

То вже дивлячись що за війна )))