А я звик слухати книжки. Томами слухаю. Якби лише читав, то не уявляю де б я брав час, щоби прочитати стільки книжок, скільки прослухав. Навіть зараз слухаю цікаву аудіокнижку.

Значит ты как девушка любишь ушами

и снова... Я - мужЫк)))

Я рідко слухаю аудіокнижки про кохання.

Неважно) бабы воспринимают ушами ,а мужики глазами )

Лише слова кохання (гроші, подарунки, обіцянки відвідувати ресторани...).

Я тоже не слушаю.

Когда читаешь ,все в башке как фильм ,а слушать это как сплетни бабушек на лавочке )

Якщо ти лише читаєш книги, то це означає, що твоя уява розвинена слабко. Якщо ж ти слухаєш аудіокнигу, то твоя уява змушена "працювати". Особливо, якщо книга начитана якісно, тобто декламатор сам змінює власний голос залежно від персонажу. Не всі так вміють, а лише деякі актори. Також є такі, хто просто виразно читає. Це теж непогано. Є такі, які начитують формально, роблячі неправильний наголос у словах та паузи там, де їх не повинно бути. Але в кожному випадку уява слухача активно "працює". Ти можеш заплющити очі та дивитися "уявне кіно".

Это уже не книга , а слушание бабушек на лавочке. книги читают .

Усе якраз навпаки, пане психологу)

Но если короткие рассказы,нормальным голосом,то можно и послушать.)

Если только анекдоты )

Все анекдоты не смешные.С них смеются просто ради приличия.Что в них интересного?

Ну да)