Ты стала от этого меньше украинкой ?...

Ні звичайно..

що скажеш про мою заувагу нижче?

Я часто себе говорю - так, хватит об этом думать. Т.е. говорю про себя. Вот когда я говорю про себя, я говорю, а когда думаю - точно не говорю

Ты хочешь сказать шо когда ты говоришь про себя ты не думаешь ?)

Думаю, но не образами, а как раз на языке

Ключевое слово думаешь ...в конце концов все сводиться к образам ...слова тоже ассоциируются с образами

з.ы. тебе надо иногда выключать логику (с ней у тебя все нормально )))) и включать эмоции ) мяса хочешь ?)))

Не, не тянет пока)

)

А якщо люди пишуть вірші подумки, підбирають рими, перекладають з однієї мови на іншу, то про які ментальні символи йдеться тоді?

Скажи что-то про себя? Например - завтра рано вставать. А теперь подумай, что завтра рано вставать. Есть разница

Чому ніхто так і не відповів на моє конкретне питання?)) Якщо я подумки не можу найти потрібне слово, це процес все одно не йде швидше))

Почему я не ответила? Ты путаешь. Писать стихи, это то же, что и говорить про себя. Как и читать молитву, например. Когда ты ищешь слово, рифму, ты ее проговариваешь, но не произнося вслух. Мысли, это другое. Поток. Но ты их тоже можешь озвучить

Только мое мнение, естественно

Дякую за висловлену думку, але звучить не дуже переконливо.... принаймні для мене... Виходить, коли я подумки перебудовую речення, шукаю більш вдалі слова, конструкції, то я і не думаю зовсім

Вот! Отличный пример. Мысленно ты используешь свои знания и навыки, не конкретные же правила проговариваешь. Т.е. ты задумываешься. За думами. Это даже дальше образов. Но мы сейчас не об этом,а о текучке. Бывает в голову мелодия "засядет", бывает тревожные образы. Тревожные образы не тревожные же украинские слова

Якщо я прочитаю рідною мовою шматочок чудового оповідання (неважливо, ворушачи губами чи ні), то у моїй голові виникне купа різних образів... я навіть зможу додумати кінець цього твору. Якщо ж прочитаю мовою, мені незнайомою, то у думках буде лише порожнеча... але то все дрібниці... зв"язку між мовою і мисленням нема))

А якщо люди створюють музику, задумують і пишуть картину...

Є люди які читати мовчки не можуть, промовляють слова чи хоч губами ворушать...

Тобто на моє конкретне питання відповіді нема?) Це лише підтверджує те, що теорія про ментальні символи недосконала... Є кілька теорій... і жодна з них не дає відповідей на усі питання.

Але ж ти даєш одну теорію і заперечуєш інші.

Де саме я про це сказала?) Навпаки, я міркую, що в мисленні мова й ментальні образи тісно переплетені.

Хоч зараз купа народу запевнятиме, що вони думають не мовою, а образами)

Ну і де тут суперечність?) У мисленні я застосовую, окрім образів, мову, і застосовую її значно частіше, ніж образи.

А коли книги читаєш, губами ворушиш?

Якщо я читаю англійською і не знаю певних слів, чомусь, холера ясна, ніякі образи у голові не малюються))

Ты озвучиваешь буквы

А де образи поділися?))

В этот момент ты не думаешь образами. Сосредоточена на предложениях

Зате малюються слова і одразу українською...

Спочатку було слово (с)

У кого і яке, забула дописати...

Вголос читаю

Блин)) Зрозуміло ж, що я мала на увазі) чого вони?

Людина думає не мовою, а образами. Сукупність образів вона "одягає" в певну знакову систему, яка зветься мовою. Важливо не плутати проговорення чогось подумки з процесом мислення.

Я собі уявила, як подумки я "мовою образів" сказала: "От курва!"

Люди говорять подумки. Говорять. Словами.

Людочка, ты хочешь сказать, что глухонемые не думают?

Але це не значить, що не глухонімі при мисленні не використовують і символи мови...

Так. Міміка, мова жестів

Хмикнула, коротше)

Я нічого не хочу сказати. Лише прошу відповісти на конкретне питання вище - у коменті Квазімодо... для початку)

Все. Абсолютно все думают только образами. Хотя бы тактильными, если им недоступны другие. А эти образы "переводятся" уже на тот язык общения, которым человек владеет. Перевод происходит настолько быстро, что мы не замечаем разрыва во времени.

Младенец, который еще плохо видит, а может только чуять запахи и ощущать тепло, не умея говорить, плачет, кричит, стонет, кряхтит... И так сигналит окружающим о своих желаниях. Это - речь младенца. А в мыслях у него - еда, питье, тепло, мама, папа...

Я рада, що ти визначилася зі своєю точкою зору на це питання). Хоча ні психологи, ні лінгвісти, ні медики не можуть дійти до єдиного погляду в цьому питанні. Я, наприклад, вважаю, що мова і ментальні образи у мисленні тісно пов'язані... І це, звісно, не лише моя точка зору.

Так і є. Пов'язані. Тільки мова буває різною. Якщо цікаво, знайди щось про нейровізуалізацію

Мтото. Ой, mtoto!