це все я прекрасно розумію. І вже пройшла через це. А про догляд я кажу, коли він потрібен вже саме в обслуговуванні. Тобто догляд як догляд, а не як створення тепличних умов

Ой, Терочка... у нас... с этим как раз и проблема.

огромная

Ой, Рада.... це мусиш пройти і пройти з великим терпінням. Бо то тяжко. І морально в першу чергу

Для себя... я бы не хотела сохранить физическое здоровье за счет потери умственного

Так, це страшне

Ой не скажи... не всім терпіння стане

Но многим хватает..Или хватает денег-чтоб нанять терпеливых ..

Дріон каже, що головне - це воврємя пакакать ))))

Если есть одну морскую капусту...

і запивати кефіром ))

Та ваще,с этим делом ,проблем не будет!

Ти ж не обираєш собі життя. Цей дідо пережив кількох своїх дітей і дружину

Главное не быть обузой.

Знаю не один пример из реальной жизни когда внуки мечтали (в тайне конечно) о смерти таких стариков.

Можно все что угодно говорить о морали и т.д. Но это так.

....питання тягаря - це, насправді, дуже широке питання. Комусь зварити їсти і погодувати старого кілька раз на день - це вже тягар, а хтось заради догляду роками не виїжджає за межі міста і вважає це звичайною справою. І тут я знову повертаюся до родинних стосунків. Якщо онуки з дитинства бачили, що бабуся з любов*ю доглядала за прабабусею, мама й тато - за бабусею, то і вони будуть це сприймати, як звичайне життя. А якщо баба й мама імєлі в віду всіх своїх родичів, то і онуки будуть думати "Та скоріше б ти вже здохло". Ось чому я кажу про стосунки і любов.

Скажу на примере жизни однокласника. Он жил в одной комнате с парализованной бабушкой.. Комнатка метров 10-15 не больше. (родители с сестрой в соседней)После школы, мы пацанами бежали гулять, но Матвей не мог. Мы забегали к нему домой, он менял ей судно, менял клеенки, тряпки, разогревал кашу, с ложечки кормил. и т.д. (родители были на работе) Все делал. И при этом прямо в глаза бабушке говорил.

Когда ты уже сдохнешь. Мня это шокировало. А на все мои уговоры и нравоучения ответ был простой.

А ты попробуй так жить. Среди мочи и говна. Годами. Учить уроки, спать, слушать музыку. Одежда пропахшая, Друзей домой не привести, девочку в конце концов........

П.с. Умирать нужно вовремя. Не мешая жить другим.

Вся хитрість в тому, що ти не можеш померти вчасно. Якби ж ти міг померти від слів "Коли ти вже здохнеш". Це підліток, він мозгами ще не дозрів, що він говорить. Стане дорослим, буде згадувати і сам себе ненавидіти. Батьки мали б доглядати, а не хлопчик - це очевидно.

+ Особливо, коли, не дай Бог, сам зляже... Переважна більшість людей хотіли б вмерти легко, нікого не обтяжуючи своїми хворобами... От тільки не всім Боженька таку смерть посилає.

А готовим треба бути до найгіршого варіанту

На жаль, так. Але й готовим не завжди виходить бути. Бо чи, може, наприклад, наш бідний пенсіонер назбирати собі на достойний догляд? А якщо він ще й до того особливого здоров'я не мав?

Треба запасатися терпінням і молитися - це універсальний спосіб, що не вимагає грошей.

Та мабуть.

При чем здес Одесса?

Сумнівно

і вся його родина до нього під 100 років жила?

Моя бабуся померла в 91 рік, її тітка - в 96, її мама - раніше. А син бабусі - в 65. Я розумію, що гени - це багато. Але як вони і на кому спрацюють - незрозуміло.

Не знаю, он и в концлагере был(( в общем, жизнь тяжелейшая. Но. К своим 90 такой ясный ум имел! С ним было мега интересно, столько знал.. и продолжал изучать все вокруг себя. Гены + пытливый ум.

А у наших простих людей, що дожили до дуже поважного віку, життя було несолодке - і колгоспи з трудоднями, і Голодомор, і війна, і репресії.... жах

Вот! так что уход и любовь здесь вообще мимо.

Здрастє.... При хорошому догляді і підтримці - правильні дієти, процедури, десь якось не так дихне - лікаря викликати, людина може довше прожити, аніж покинута і занедбана

Як тобі щодня будуть вивертати нерви і щодня напиватися, то ніякий метаболізм до 100 років не доведе

Скажешь это мне лет через сорок, для начала.

Я можу не дожити

Видалено.

Видалено.

Тоді чому в Японії всі не живуть до 100 років? Тут, думаю, справа в любові і стосунках в родині

Бо не все живут в подножии гор и питаются с огорода..

Довгожителями являються не тільки благополучні з передгір*я, а і, приміром, колишні політичні в*язні. Тут справа ще й в стосунках, думаю, це дуже багато значить

Уже как-то это обсуждали. У меня, по материнской линии, 102, 98. Причем прабабушка упала с табуретки когда белила потолок...

Повторюсю ))) - главное не сколько лет прожить, а как. Я не хочу жить до 150, чтоб из-под меня носили горшки с говном и кормили меня с ложечки. Если в 90 я почувствую свою немочь, не стану утруждкать детей и внуков)))

Просто у нас в горах, а горах Азербайджана ,в горах Дагестана и т.д. есть кому и 140 . даже в учебнике СССР еще приводили факт чабанов которому было 160.просто наши местные не участвуют во всемирных регистрациях.

Але ж і мова йде про тих, хто зареєстрований

А еще надо посмотреть книгу гинесса.быб мужик который жил в трех разных столетиях

Видалено.

Это да. но где то я читал про францию. что то в районе 120 годов бабка была

Вона теж була зареєстрована в Книзі, як і цей японець

Він вже втомився жити, бідний

Но прикольно ))

Коли моїй бабуні було 90 і ми її вітали, я казала: "Щоб ти була нам здорова і ми відзначили твій 100-літній ювілей". На що вона сказала: "Та не дай Бог!" ). Вона теж втомилася жити, бо все життя була живчиком, а тут скрутило....

А чего втомилась ? вон у нас две бабки есть по 97 лет .бегают весело .

Втомилася сидіти і лежати, а не бігати. Вже сили її полишили. Коли ще "бігала", то завжди казала: "Боже, як я хочу ще трохи пожити". Вона була велика життєлюбка

Если лежать ,то да . значит скоро помрет . раз у ней такое желание .

її вже не стало. Дочекалася 91-ліття і на другий день відійшла

Можливо