Встигли, повір мені.

Колись я перед "зеброю"пропускала пішохода - з паличкою йшов, дуже повільно, був схожий на людину, що пережила інсульт. На зустріч перед тим же пішоходним їхала машина, я дивлюся, а він і не збирається скидати швидкість, більш того, обличчя водія повернуто в сторону пасажира, тобто на дорогу не дивився. І я розумію, шо зараз на моїх очах буде біда, а на мій капот відкине того дядечку з паличкою. Все, що я могла зробити - це почати істерично сигналити. Чувак почувши мої "завивання" дав по гальмам і спинився в сантиметрі від пішохода. Я так довго це описувала. Але ситуація була на 30 секунд - не більше. І я злякалася.... я так злякалася, шо тобі не передати.

Хтозна... мабуть, у всіх по-різному... ми із сестрою потрапили теж якось в аварійну ситуацію (вона за кермом, я не воджу)... так її пройняло уже потім, як вирулили... сама так сказала.

Хай буде все у всіх добре, бо потрапляти на такий переляк - це відбирати у себе рік життя