Ну як тобі сказати... Є одна людина в світі, яка незмінно мені каже: "Боже, яка ти гарна". Але йому належить так говорити, він сліпий, бо закоханий. Але ж твоє питання про масу, про чужих людей? Так от відносно маси: я добре знаю, скільки мені років і що захоплюються юними. Я інколи засмучуюся не тому, що переді мною не виникає купа з чоловічих штабелів, а тому, що я вже не юна )

Мной уже давно не восхищаются, а если начинают льстить...настораживаюсь

Для меня это трагедия , можно сказать конец жизни

Нет,это нормально, куда не зайдешь, везде ах да ох, кроме маршрутки и проезжей части

Обиднопонимаешь

Я переживаю как правило когда мне кричат, "стой а то хуже будет!!!"

Не "привчена" до "восторжений и восхищений", тому такі прояви навіть певну підозру викликають: а чи не лицемірить людина?

Переживаю?!?! Я требую объяснений и сатисфакции!!!

Главное чтоб я не перестала восхищаться./не собой - если вдруг что - а вообще /

Дуже)))

Если восхищались молча, переживаю, а если демонстрировали восхищение, а потом перестали, значит, лицемерили и восхищаться было некем)))

Я не люблю, когда мной восхищаются. Не верю. Любите меня тихо.

Видалено.

Дурному не скучно и самому