Одного разу дроворуб рубав над річкою дерево і зронив у неї сокиру. Заплакав він з горя, але йому об’явився Господь і спитав:
- Чому ти плачеш?
- Як же мені не плакати, коли я зронив сокиру в річку і не можу більше заробляти на хліб для своєї сім’ї.
Тоді дістав Господь з річки золоту сокиру спитав:
- Це твоя сокира?
- Ні, це не моя сокира, - відповів дроворуб.
Господь дістав з річки срібну сокиру і спитав:
- Може це твоя сокира?
- Ні, і це не моя сокира, - відповів дроворуб.
Врешті Господь дістав з річки залізну сокиру.
- Так, це моя сокира, - зрадів дроворуб.
- Бачу, що ти чесна людина і виконуєш мої заповіді, - сказав Господь, - тому бери собі у віддяку всі три сокири.
Так жив собі дроворуб у гаразді. Але тут, на лихо, впала в річку його жінка. Він знову гірко заплакав.
- Чому ти плачеш? - запитав Господь.
- Як же мені не плакати, коли в річку впала моя жінка.
Тоді дістав Господь з річки королеву краси і спитав:
- Це твоя жінка?
- Так, це моя жінка, - радісно відповів дроворуб.