Спасибо товарищу Сталину за наше счастливое детство! Урааааа...

Ну що тут думать.. Одна моя старенька уже родичка, у котрої папа був якийсь парторг, постійно згадує. який хліб пекла її мама, сітний, такого нині немає .. А коли мама ходила на базар по м'ясо, то м'ясник називав її "мадам Корзун"... Я ніяк не могла второпати, про які часи йдеться. Питаю-коли це було, до війни? Вона каже "звісно, до війни"....... І тут я пригадую розповіді тата. як вони голодували в голодомор- кушали гіркі кісточки від абрикос, виливали ховрашків, ну лобода і щириця- то взагалі ласощі, поки не всохло.. І матуся моя теж голодувала.. "Колоски" ті сумнозвісні.. От, відповідь.

Я напр. своє дитинство не люблю.

Критерий один -- ностальгия! Моё детство было счастливым, я не прочь вернуть СССР!

Даж не знаю,как там у кого и как,у меня в детстве было всё что желал,при том что батя в посольстве служил,я имел такие вещи что другие об них даж не слышали,я считаю что детство у меня было счастливое,все были живы и здоровы, почитали семейный уют и быт...

Ну вспомни себя в детстве. Было оно счастливым?

Я был счастлив

Тут критеріїв нема - людина сама для себе визначає, було в неї дитинство щасливим чи ні...