Вони такими народжуються, і поступово, з дорослішанням, вивільнюють свою жорстокість.. Перетворюючись кінець-кінцем в тую уродіну, від якої всі сахаються- прямо чи мовчки... Як від зачумленої криси. Уважний псіхолог, дослідивши всі вчинки певної особи, обов'язково віднайде "дзвіночки",пропущені дбайливими, але певною мірою "сліпими" батьками...

Коли стають дорослими- вони уже навчені дуже вправно виправдовувати свою жорстокість різними причинами.. Тіпо "Життя... жорстоке. що поробиш".

Скорее от отсутствия жизни.....

От жизни.

Это отмазки, добрый человек всегда останется добрым.

Заметил,чем более жестоко со мной поступают,тем более добрей становлюсь я..

Мені здається , що добре серце ніколи не стане жорстокім !!!

Що б там люди не казали .

Едем в Рио!

Люди становятся жестокими по целому ряду причин..И еще-бывают ,что без причин жестокие.

Як Тера каже "така се ля ва".