
Привіт.
Знову по ЗУ прильоти. Сидимо, як на голках. Бомбардують залізниці....Щоб вони вже виздихали нарешті....
Почула від донецьких переселенців розмову (між собою говорили) - "Сколько еще будем жрать еті бєндєравскіє варєнікі....". Хотілося в те рило вчепитися, але ж толеруємо... Вони ж бухають по чорному, вони ж "дякую" не вивчили казати, до них же поліцію викликаємо, бо білочку ловлять (як так напиватися можна - досі не розумію). Хочеться спитати: "Як же вас любити й поважати, шановні східняки?" Навіть при тому, що ми дуже терплячі, це вже переходить всі межі.
Так й таке, Радушка, так і живемо
Новенькі