Честно говоря,я так и не определилась с отношением к проблеме суррогатной матери.

Я очень хорошо понимаю те семьи,что лишены возможности иметь своих детей,но мне

кажется,возможно,и ошибочно,что выращенный в чужом чреве ребёнок всё-таки не на

100% свой собственный. А я бы ни за какие деньги не стала б суррогатной матерью:

выносить,родить и ... отдать?!

Не осуждаю. Но если б я не могла родить, усыновила-бы и не одного.

З точку зору релігії...Ну не дає Бог людині дитину, значить, так потрібно. Йти проти волі Божої, шукати сурогатну матір, бо "конче треба, щоб була дитина"? Змінити життя своє й дитини поза Його планом? Я би не наважилась.

У мене є приклад. Тільки дитину жінка тотримала не шляхом сурогатного материнства, а довгим і тяжким шляхом ЕКО. І що? А нічого. Дитина живе не з батьками, а з бабусею. Бо вона не потрібна. Вища Сила знала, що ця жінкаа не є матір*ю по визначенню. Але ж треба було, щоб було "як у всіх" , бо сім*я має бути з дитиною. Стереотипи призводять до того, що жінка заганяється в кут, дитина почувається непотрібною та ще й скопіює спосіб і манеру життя своєї матері. Одним словом, мраки якісь.

Суррогатные папы лучше

Ну как- то не очень...

Почему бы и нет,если люди таким образом обретут счастье...

Нормально отношусь, но сама бы не смогла так деньги зарабатывать.

Относительно.

Негативно... такі речі повинні бути не на кожному вуглу. а в спец. місцях- для зацікавленнх...

А як тобі "єто"? ділюсь..

єто для вас, киян. Забота...

Резко отрицательно отношусь.