Ибо мы самоабгрейдуемся...

Просто так.. байдикую.. надибалось в неті.. красиво..

А ти й не бачиш — я стою за шторою.

Мене нема уже четвертий день.

А над твоєю свічечкою хворою

Глухий годинник кашляє і йде.

Ялинка наша мружиться до місяця.

Літає в сні наш добрий древній кіт.

У цій кімнаті Всесвіт не уміститься.

Навряд чи в ній уміститься і світ.

Згасають тіні. То твій Ангел дмухає.

То замерзають Ельмові вогні.

Іде годинник. Сніг іде. Ти слухаєш?

Мене немає. Холодно мені….