Робота відкриває нам проблеми
Та негаразди нашого життя:
Насильство, бездомність, сльози та нерви,
Погане минуле та брак співчуття.

Мов на узбіччі занедбані люди,
Хто по своїй, по чужій десь вині,
Душевні образи, наповнені бруду.
«Чи буде інакше?..» - питання одні…

Жевріє ще в когось трішки надія –
Ми допоможемо сили знайти,
Когось полонило повне зневір’я –
Пораду дамо як і це перейти.

Праця з людьми, що зайшли у безвихідь,
З дітьми, яких залишили батьки,
І тим, потреби яких невеликі,
Прагнемо заходи ми провести.

З прийомних сімей усміхнені діти
У поглядах світлих подяки нам шлють.
Щоб не ламались по вітру ці квіти,
У цьому робота, терпкий це наш путь.

Нужнее, чем даже 10 лет назада. Потому что одиноких и беспомощных стариков становится все больше. И они не нужны своим близким

Они не только в нынешних реалиях нужные. Они всегда были и, думаю, всегда будут нужными.