Я найбільше схиляюся до відповіді Олі. Хтось, не маючи змоги отримати дані інакше, використовує наше тіло у якості інструменту. А, так звана, душа, цей досвід передає вище.

Я теж так думаю. І не тільки я.

Есть у животных душа, не слушай всяких «проходимцев от веры»)) с разумом у них могут быть проблемы, но не более. И то не факт. Иногда животные умнее некоторых людей. И гораздо добрее.

Це питання віри(наявність души у людини та відсутність у тварин). Наявність не може бути функцією.

Ну, я, мабуть, місцями гедоністка, бо й насолоду від життя відчуваю і болить нехіло.

це як бути місцями вагітною). що стати гедоністом треба пройти етап очищення шляхом егоїзма. і стартувати голеньким гедоністом для реалізації свого Я, і це Я зливається зі світом настільки, що кожен момент стає смаком життя, де існує емпатія но в рамках, без втрати себе

То ти справжню втрату не відчував ще. Особливо, якщо й сам винен був. Це не заважає насолоджуватися життям. Це просто йде поруч. З цим звикаєш жити. Як з відсутньостю кінцівки, наприклад.

Хтось вчиться жити поруч із втратою чи болем, хтось обирає прагнути суцільної насолоди не приймаючи компромісів. це просто різні відношення до реальності, бо минуле незмінне, змінити можна лише своє ставлення до нього.

Все так. Але, фантомні болі ніхто не відміняв

Болям завжди можна надати нові сенси, із болю на вдячність наприклад.

я свою мою ситуацію, всі надбані страхи та біль переосмислив на досвід