Мабуть я дуже чутлива, це дуже болюча тема, бо багато спогадів гарних сумісних, деяких вже немає в живих, а хто залишився то просто жесть а не доля... Зустріла друга, він живе не ясно в кого, квартиру забрали за кредити, колись такий був гарний хлопець, ремонт там зробив, були добрі заробітки... Тепер без дому, блукає, з собакою по хатам різних знайомих(

Хоча виглядав він непогано, немає запаху алкоголю, чи вигляду що випиває. Потім я йому передзвонила та запрошувала прийти поїсти, але він відмовився сказав що в нього все добре.

Сцуко я плачу!!! плачу від того, що на моїх очах з гівна і сечі намагається народитись черговий ІНФОЦИГАН