Не могу бросить свою стаю... и не брошу !

Тут моє кохання...

Тому що тут моя родина і друзі. І я вже немолода, на чужій землі не знайду собі застосунку...

Йобана доля

Бо мав необережність заключити контракт з ЗСУ )))

Тіко він скінчився ще в травні 2022… но це окрема історія )))

А де треба бути?

А де я маю бути ?!

Хто ж колись небо нахилить до наших могил...

Тому, що це моя країна. Тут я народилась, виросла, живу і тут хочу померти. Я не хочу жити в чужій країні, серед чужих людей. Не хочу вчити чужу мову. Тут всі мої рідні та друзі. Тут мій дім, мені добре вдома і я не хочу скитатись. Але якби їхали мої діти та чоловік, то і я з ними. А без них, що там робити.

Так треба

Через тебе я тут сиджу. Ти не хочеш їхати в Канаду.

Осінній лист пролітає повз мене. він більше ніколи не повернеться сюди. не повернусь, напевно, і я, бо навіщо? моє кохання, як цей лист, може упасти тільки до твоїх ніг...

не знаю я, коли прийду сюди, та залишаю після себе ці квіти, що знайов в саду для тебе, для тебе.

А може, завтра я прийду сюди, де вітер пелюстки колише. так знай, тут щастя назавжди, залишив я, залишив я.

Всміслі?)