ОДА ПРО САЛО

Я віршів про кохання написав чимало,

Про щастя теж багато написав.

Але ніколи не писав про сало,

Про сало, як Поплавський, не співав.

Такого голосу, як у Мишка, не маю,

І не доріс, щоб стать таким ЦАбе,

Але, оскільки віршики складаю,

То вирішив увіковічити й себе.

Ми, українці, справжні саломани,

Сало бадьорить, проганяє злість.

Ми стали в салі світові гурмани,

Найбільше сала українець їсть.

Якщо до сала чарочку налити,

Тоненький шмат покласти на хлібець,

Стає на світі веселіше жити,

Всі біди наші сходять нанівець.

А шкварки до вареників! А смалець !

А копчене сальце, чи відварне,

Голодний може відкусити палець,

Якщо вареник в шкварочки вмокне.

А деруни, а з огірочком сало!

А смажене у лісі на вогні !

Якби, не дай Бог, сала в нас не стало,

То бути третій світовій війні.

Можливо цього хтось із вас не знає,

Відкрию таємницю вам одну:

Сусід на наше сало зазіхає,

Тому й почав на Сході цю війну.

Скажу відверто, нас таких немало,

( Можливо через це і йде війна),

Які готові за шматочок сала

Продати совість, якщо є вона.

А віднедавна всім відомо стало,

(Хоч це "відоме" вже, як світ, старе),

Тих, хто щодня вживає чарку й сало,

Ніякий в світі вірус не бере.

Тепер я зможу вже спокійно спати,

(Бо до цих пір вночі погано спав).

Нарешті зміг про сало написати

Не гірше, ніж Поплавський заспівав.

Шедеврально!

Видалено.