Вначале всё кажется новым и друзья являются поддерживающим звеном в наших познаниях. А позже ты понимаешь, что не обязательно подстраиваться под друзей и тянуть их в свои мечты чтобы реализовать свои мечты и познавать новое

Но чтобы ощутить себя в ярких ощущениях, недостаточно быть одной, эти ощущения классно когда разделяешь с кем-то

Може ти теж сігма-жінка) хіба це погано, коли самій краще

Є пару таких що і водою і мідними трубами...інші знайомі і однодумці

Вік вже такий і в друзів свої клопоти, сім'я, діти...

Подруг не маю. Є люди з ким досить близько спілкуюся в певний часовий проміжок. Було багатенько розчарувань по молодості, тож мені краще сім'я та дітки, хоча у старшого вже своє життя

З віком їх стає все менше і менше. "иных уж нет, а те далече."

У мене їх особливо ніколи і не було одиниці за все життя я з цього приводу не парюсь ... знайомих багато з якими можна проводити час ... і все

У кожному по-різному. Друзів небагато, але найдавніші й найнадійніші залишилися. З однією подругою ми не бачилися сім років, але спілкуємося щотижня по телефону.

Та вже ніяк...

Чесно кажучи, мене вже й діти напрягають. Навіть внуків вже не хочу. Друзі вони є, не дай Бог якогось лиха, але всі вони майже одного віку зі мною+- 2 роки, тому я їх розумію, що у них, такі самі відчуття. Всьому свій час.

У мене Ксюха в друзях

В мене немає друзів. Я не вірю в дружбу і в кровні узи. З віком мене почали подразнювати люди, так що моє спілкування майже зійшло на нуль

Почни подорожувати, зявиться купа друзів

У мене сестра ж є) І багаторічні подруги. Із нових одна подружка.

У тебе ж Ламка є і ГлавбухЛюлюндри)

Друзів чи приятелів? Друзів не може бути багато. ІМХО.

А приятелів... Ну, то таке. Коли їх стає меньше, то якось це не чіпляє.