ДУМА ПРО СТЕПАНА БАНДЕРУ

Нехай ворогiв забирає холера

Я вам розповiм за Степана Бандеру.

З портрети очима нам вказує шлях

Козацького роду вогнений юнак.

Степан народився в побожнiй родинi.

З дитинства завзято служив Українi.

Всiм серцем юнак Батькiвщину любив.

Вiдважно чиновникiв польських губив.

Та жалю не знали пiдсудчики-кати

І швидко сховали Бандеру за ґрати.

Та доля ж карає всi вчиноньки злi:

Напали на ляхiв нiмча й москалi.

Вiдважно Бандера втiка iз в'язницi -

А тут вже й до Львова заходили нiмцi.

ОУН суперечки свої залишив -

Державу соборну вiн проголосив.

Та й Гiтлеру хутко вiдправив привiти,

Щоб лютого ката отим обдурити.

Та фюрер був хитрий i все зрозумiв.

В концтабiр Бандеру нацист заточив.

Та й звiдти шифровки писав вiн на волю:

"Борiться смiливо за Нацiї долю!"

У лiсi бiйцi тi шифровки читали:

Інструкцiї вельми в бою помагали.

Отак вiн з полону УПА керував.

Тим часом зi сходу москаль наступав.

Бандера ся мав закордоном сховати,

Щоб опором нашим вiдтiль керувати.

З театру Степан повертався вночi.

Аж тута на нього москаль наскочив:

Сташинський Богдан налетiв з-поза кута

І брижнув в Степана страшену отруту...

Та пам'ять народна не гине в вiках:

З посмертi Бандера нам вказує шлях.