Я їх ніколи не шукаю, оскільки вони завжди самі непомітно прогулюються неподалік. У кожного своя територія, на яку іншим лайдакам заходити - зась! Тому недопиту пляшку Коли чи коробочку соку я обов’язково закручую та залишаю на ослінчику або під ним. Недоїдену канапку або шаурму загортаю в папір або кульочок і так само залишаю. Усі ці дії фіксуються невидимим «власником» даної території та забираються. Кілька років тому був також інший випадок на приміському вокзалі, коли на початку вересня я чекав свою електричку, щоб їхати на риболовлю. Там же біля вокзалу купив я варену кукурудзу та намагався розжувати тугі зерна. Кукурудза мені зовсім не сподобалась, і я викинув її в урну, що стояла за два-три метри від мене. За кілька хвилин до тієї урни підійшов чоловік років 55-60 з костуром, яким він почав шарудіти в тій урні. Знайшовши мою недоїдену кукурудзу, він вихопив її звідси, вигукнувши «О!», кинув до своєї синьої сумки з довгими ручками. Потім озирнувся та почалапав оглядати інші урни.