Как считаете, нужно своим детям рассказывать обо всех родственниках, которые есть?
А вам родители рассказывали?
Мне например не рассказывали, и я знал только близкий круг. Был когда-то случай, просыпаюсь утром и слышу дома голос чужого мужика, думаю "кто это такой?! "Оказалось в гости заехал какой-то мой дядя по отцовской линии, которого я ни разу не видел. )
- Night traveler
- Сім'я і діти
- 2023-06-22 11:35
Гадаю так. Все, що я знаю про свій рід, то від бабусь. Якби вони не розповідали, то ніби зовсім сирота
Рахую, що так. Діти повинні знати свій рід. І не тільки поімено, а діла
Мы теперь по разные стороны баррикад с родственниками
Батьки вирішують. Ми знали фактично про всіх, навіть про тих, хто давно виїхав за межі України і кого ніколи не бачили наяву.
Есть родственники о которых слышала, но не разу не видела. Не верю в кровные узы - "седьмая вода на киселе"
Треба! Ми склали свій родовід (дерево), так до нас проєдналися ще люди, яких ми ніколи не знали. Наприклад, мій прадід, ще до жовтневої революції поїхав у Харків. Не повернувся. Завів там собі нову сім'ю. Так ця сімейка теж почала використовувати наші данні....
Не знаю чи потрібно розповідати дітям про всіх родичів, але мені батьки розповідали. Більш того, я робив спробу скласти «родове дерево», щоб зберегти памʼять про свій рід, який, як виявилось, тягнеться ще з 1600-1700 років. Багато чого дізнався про своїх пращурів з усних розповідей своїх родичів, бо документів, якщо вони десь і збереглися, я не бачив. А шукати в архівах чи платити приватним «шукачам» я не готовий. В сутності, яке має значення, довгий чи короткий, славетний чи звичайний, багатий чи бідний мій рід? Закон про реституцію в Україні не прийнятий. Отже, всі гектари землі, ліс, луг, річку, маслозавод, село та тисячі душ селян мені все одно, як спадкоємцю, не віддадуть. На те все вже давно дехто наклав лапу і повернути це собі без крові не вийде.
А якби навіть був закон, ти хіба повертав би "гектари землі, ліс, луг, річку, маслозавод, село"? Ти ж проти приватної власності - будь-якої