Можливо я помиляюсь, але хочеться думати, що ти говориш про етапи зміни людського організму кожні 7 років. В людині змінюються не лише фізичні, а й психічні речі. Зупинити цей процес неможливо. Навіть якщо дуже захочеться зупинити, все одно зміни такого роду відбудуться. Я на собі вже кілька разів таке відчував. Як наче скидаєш із себе старий одяг та надягаєш новий або переходиш з одного класу/курсу до наступного. Часто це називається прогресом або дорослішанням. Це мені нагадало книгу київських авторів Марини та Сергія Дяченків «АрмагеДом». Там герої теж переходили з одного етапу життя до іншого.
А знаєте! Бувають такі моменти у житті, коли нам здається що ми померли. Ці моменти здаються страшними. Але після, приходить воскресіння, і ви нібито стаєте іншою не схожею на попередню людину. Ніби очі бачити стали по-іншому, і вуха слухати, і говорите ви не так як раніше, і серце сприймає тепер все по іншому. Після смерті приходить воскресіння, яке робить з нас інших людей.
Можливо я помиляюсь, але хочеться думати, що ти говориш про етапи зміни людського організму кожні 7 років. В людині змінюються не лише фізичні, а й психічні речі. Зупинити цей процес неможливо. Навіть якщо дуже захочеться зупинити, все одно зміни такого роду відбудуться. Я на собі вже кілька разів таке відчував. Як наче скидаєш із себе старий одяг та надягаєш новий або переходиш з одного класу/курсу до наступного. Часто це називається прогресом або дорослішанням. Це мені нагадало книгу київських авторів Марини та Сергія Дяченків «АрмагеДом». Там герої теж переходили з одного етапу життя до іншого.
Треба почитати. Мені це цікаво.
А знаєте! Бувають такі моменти у житті, коли нам здається що ми померли. Ці моменти здаються страшними. Але після, приходить воскресіння, і ви нібито стаєте іншою не схожею на попередню людину. Ніби очі бачити стали по-іншому, і вуха слухати, і говорите ви не так як раніше, і серце сприймає тепер все по іншому. Після смерті приходить воскресіння, яке робить з нас інших людей.