Скромно.

Так, замість вбухати гроші в дурнувате весілля, ми попросили батьків купити нам квартиру. Нам пішли назустріч і перша шлюбна ніч була вже у своїй домівці. Думаю, ми не прогадали)

Ви зробили дуже мудро.

А знаєш чому? Бо насрали ми на всі "ойякцетаквесілляінікогонепокликати і ко-ко-ко і ко-ко-ко".

Моя знайома колись так сказала: «Заплатиш за весілля кругленьку суму. Прийдуть гості, нап’ються, нажеруться, напердять та й підуть, а потім ще й обговорювати будуть що було добре, а що погано…»

Ні, таке можуть сказати лиш ті, хто чекає кожному своєму крокові схвалення і захоплення. Я ніколи не прагнула цього, я завжди стояла на принципі "Я собі знаю, а ви собі як хочте". Я подумала не про те, як це виглядатиме - вийшла заміж і забави людської не зробила, а про те, куди я піду після забави. Додому до батьків? До його батьків? В чому фішка одруження? Зробити забаву, чи знати, як жити після неї?

Знати як жити після неї. Гостям, котрим хо‘ ся напити та наїсти за чужий рахунок, байдуже де та як житимуть молоді. Різні побажання під час весілля, як правило, чисто традиційні. А от гроші, викинути на вітер, дуже будуть потрібні молодим на початку спільного життя.

Буває. )

А хо‘ ?

Ні

Соррі.

Видалено.

Україна виявилась пуйлові не по зубах.