Дякую, Валюш...

Я на повному серйозі!

Я вірю. Але від тебе раша близько

До Харкова ближче...

Такий гарний сьогодні ввечері настрій був. Так ось тобі. Хоч би ніхто не постраждав

У нас тихо. Наче нічого нема.... У нас же Конотопські відьми! Нас оминають....

Дякую, Людочка.Не дай Бог

Розумію... не дай Бог... Але у крайньому разі місця двом вистачить... а кішці тим паче.

До мами у село! Мені без городу не жити)))

Та наша невістка буде щаслива - вона роботу на городі не дуже любить))

А я б з городу тільки поїсти-води випити б заходила. Ось, посуд мити не люблю. ))) Взагалі хатню роботу не люблю.

Ну от якраз те, що треба. Вона більше по кухні))

Ржу. Мене завжди з кухні свекруха проганяла. "Йди вже у гімні порпайся! Їсти позову!"

Та ні. То в мене одна знайома паніку розганяє. Я кажу, що, коли що, то візьму кицьку та поїду з міста на захід країни. В мене є друзі близькі. Вони прожили 4 місяці на підземній парковці з мамою 94 р. Поїхали на Львівщину, купили там хатку. Звали ще тоді з собою. Я сміюсь... відбудуються, тоді приїду!

Капець "Вони прожили 4 місяці на підземній парковці з мамою 94 р." Це часом не з їх мамою інтервью було коли літня жінка розповідала, що ніколи не очікувала, що ще раз доведеться пережити жахіття війни

Ні. Рома, в нас було таке жахіття... Якийсь день рахувала прильоти по місту. майже 200 було. ДВІСТІ!

Я писала на паркані "Тут живе одна людина та одна кішка"

...