Були в мене подружки, але усі хотіли чомусь саме того чоловіка, якого хочу я! Комусь вдавалося приховувати це, але усе одно випливало. Лише колись давно було дві дуже гарні дівчини у шкільні роки, Оксанками обох звали, добрі, дружні, душевні, з ними було легко без нічого просто говорити про що завгодно. Але вони залишилися далеко, я поїхала звідти...

Я та подруга яка всіх і завжди підтримує.. і матеріально теж.. але коли мені погано мене ніхто не підтримує бо мені фігово чомусь не буває( кажуть так мені) завтра маю на 2а тижні ще 5ть подруг які хочуть моря... будемо підтримувати один одного вином

Я не помню таких ситуаций. Может не рассказываю никому такое что - то...Интравертам привычней в себе всё перемалывать...

Краще нехай мовчать, тому що потім ще гірше стає, починаю себе жаліть.

Я доволі часто, коли про себе щось розказую, то плакати починаю... Звичайно про ті ситуації, де можу себе пожаліти)) Я дуже емоційна і легко плачу та сміюся.

Меня так вчера поддержали, что я почувствовала себя полным ничтожеством. Так что я плакала, но не от душевной поддержки.

О себе мне сложно сказать - умею или нет.

Я не дуже, вмію трохаль, але не настільки