В котре читаю історію про Іова і думаю: чому Бог дозволив дияволу забрати у Іова майже все, але залишив найцінніше - жінку? Все ж таки жінка - найвірніша підтримка у будь-яких випробуваннях?
3
Интернет опросы: политика, общество
Популярные станции. Слушать!
в онлайн режиме
в реальном времени
Лента.укр
Подача новостей в реальном времени
Сетевая станция на 30 кВт
Авто, недвижимость, услуги и товары
Рада Данко
59
Марічка
54
Вірляна
54
ВНВ
44
Сью Кучеряшка
39
Mr. Д'Артаньга...
39
GAEA
38
Night traveler
35
Юрий South
29
Сонечко Яскрав...
28
Zoya
25
Слава Петров
22
It's me Westwi...
13
Кье Беням
8
Chubchik81
7
Циничный Банде...
6
аннуся
4
Антонина Ивано...
4
Сид
3
Роман
1
Robin
0
Виходить,чим бiльше жiнок тим бiльше пiдтримки.
Жінка у данному випадку - дружина.
"У дуже давні часи на схід від Палестини жив праведний чоловік на ім`я Іов. Він відзначався справедливістю, усе життя намагався догодити Богу. Господь нагородив його за благочестя великими благами. Він володів стадом, в якому були сотні голів великої рогатої худоби і тисячі – дрібної. Тішила його велика і дружна родина: у нього було семеро синів і три дочки.
Та диявол позаздрив Іову. Він став зводити наклеп перед Богом на праведного Іова. "Хіба задарма богобоязкий (праведний) Іов? Відбери у нього все, що у нього є, – ось побачиш тоді, чи благословлятиме він Тебе?" Бог же, щоб показати всім, наскільки вірний Йому Іов, і щоб навчити людей терпінню в їхніх стражданнях, дозволив дияволові відібрати в Іова усе, що той мав. І ось одного дня розбійники вкрали в Іова усю його худобу, поперебивали наймитів, а страшний вихор з пустелі зруйнував дім, в якому зібрались Іовові діти, і всі вони загинули. Та Іов не тільки не став ремствувати на Бога, а сказав: "Господь дав, Господь і взяв: нехай буде ім`я Господнє благословенне".
Однак посоромлений диявол не вгамувався. Він знову став зводити наклеп на Іова: "Людина віддасть за своє життя усе, чим володіє: та торкнись тільки його кісток, його тіла (тобто врази його хворобою), – побачиш, чи благословлятиме він Тебе?" Бог дозволив дияволові позбавити Іова ще й здоров`я. І ось Іова вразила страшна хвороба – проказа. Тоді навіть Іовова дружина стала вмовляти його сказати якесь слово проти Бога, а друзі, замість того щоб утішити, тільки сердили невинного страждальця своїми несправедливими підозрами. Але Іов залишився твердим, не втрачав надії на милосердя Боже і лише прохав Господа засвідчити, що він терпить усе невинно.
У бесіді з друзями Іов пророкував про Визволителя (про Спасителя) і про майбутнє воскресіння: "Та я знаю, що мій Визволитель живий, і останнього дня Він підійме із пороху цю шкіру мою, яка розпадається, і я у плоті своїй побачу Бога. Я побачу Його, самі мої очі побачать, а не очі чужі" (Іов. 19, 25–27).
Після цього Бог, показавши приклад вірності й терпіння на Своєму рабові Іові, Сам явився і звелів його друзям, що дивилися на Іова як на великого грішника, просити молитви за себе у нього. Бог нагородив Свого вірного раба. Іову було повернуто здоров`я. У нього було знову семеро синів і три дочки, а худоби побільшало вдвічі, ніж було раніше, і жив Іов ще сто сорок років у пошані, спокійно, благочестиво і щасливо."