Ви ще пам'ятаєте, як це - МИР? Дуже боюсь забути. Вже звикла до тривог, вже майже не сіпаюсь від бабахів. А лише 3 місяці пройшло. Ви ще пам'ятаєте, як це - МИР?
- Рада Данко
- Жители.укр
- 2022-06-16 13:42
9
Подача новостей в реальном времени
Интернет опросы: политика, общество
все регионы Украины
Более 2000 интересных игр. Играть!
Сетевая станция на 30 кВт
в реальном времени
Сетевая солнечная станция на 10 кВт
в онлайн режиме
Як це мир?
жодне покоління не знало.
Твої батьки, діди
Ти
У Ізграілі це норма.
А я наоборот, уже привыкла к сиренам. Сплю замечательно....
Валюш, а я про що? ПЕРЕЧИТАЙ питання
У меня такое ощущение, что мира уже вроде и не будет. Хоть и убеждаю себя в обратном. Старость пришла, наверное. Ощущаю.....
Не кисни!
і я цього боюся забути. Дивлячись, що робиться в моєму місті, як ділять кресла, деребанять гуманітарку, веселяться, святкують невідо що, то враження, що немає війни та життя продовжується у звичайному руслі. Люди звикають до всього, і війна їм не війна
К сожалению, многие уже забыли, что война. И для них война где-то там,,,,
Сегодня была на вокзале, как завыла... да так громко. Гость из Франции как раз ехал. Подумала, пусть послушает... Вчера груз 200 везли...
Обіцянки-цяцянки... Якби відразу да стільки, як треба, то, мабуть, вже і спокійно б було. А так... знов обіцяють
Та да
Вийшов за місто на город: сирен не чути, нічого не летить, сонечко сяє,птиці співають, цвіркуни стрекочуть...Чим не МИР?
У нас что то сегодня воет и воет..
У нас сейчас тихо, часов в 10 выло...
Сегодня у людей какое то мл..обострение. я целій день как собака цепная по телефону..задолбалась уже слушать приятніе слова
Дык, сегодня была магнитная буря...Страдают сами и других достают...
це не про Харків
По великому рахунку це не про справжній МИР...
Збираю гроші. Як скінчиться, поїду по Україні. Готуйся
Налякала їжака...
Дуже чекаю на мир... но не бачу ще його найближчим часом...
И еще будем долго огни принимать за пожары мы,
Будет долго зловещим казаться нам скрип сапогов.
Про войну будут детские игры с названьями старыми,
И людей будем долго делить на своих и врагов.
А когда отгрохочет, когда отгорит и отплачется,
И когда наши кони устанут под нами скакать,
И когда наши девушки сменят шинели на платьица, -
Не забыть бы тогда, не простить бы и не прозевать!
Я стараюсь не думать об этом. Потому что начинаю вспоминать как была беззаботна и счастлива. Все были счастливы. Сейчас вокруг одно горе..вздрагивание от телефонного звонка и ожидание плохих вестей.