Була в Мацкві 6 разів. І ні разу в мавзолеї. Було чим зайнятись. В Третяківці була, в руському музеї, на ВДНГ. Але щось до тієї мумії ніколи не тягнуло навіть з цікавості. Хоч у Лаврі в печерах була рази три так точно колись.

Бо мертве тіло то бяка.

Хоча...Ніхто за замислювався про це в Египті дивлячись на мавп маринованих та залишки фараонів

В командировках в москве была практически каждый месяц. но ни разу не была в этом могильнике. и желания никогда не было. Да еще и в очереди стоять...

Пальцами же нельзя потрогать.Вдруг это какая-то пластиково-резиновая модель Ленина.

Была. Видела. Теперь хочу там ещё одного вову. Можно бутербродом, можно позой 69, можно даже как старая семейная пара спиной к спине

Навіть бажання такого не виникало ніколи

Не видела и очень расстроена. В один из приездов в Москву (мне было 11 лет) мы были рядом с мавзолеем. Два мальчика из нашей тур группы говорят (А вы хотели бы увидеть мумию, настоящую мумию? Боже, мы обомлели с другими детьми. Конечно, да! А они говорят: В школе вы будете самыми популярными, если увидите мумию! Только не говорите, что это мавзолей с Ленининым. Мумия она и есть мумия, не важно чья!) Мы к мамам и давай их тянуть в мавзолей. И просим, что нам Ленина нужно увидеть. Мамы почти соглашаются, пока кто-то из детей не проговорился, что нам мумия нужна. И всё мамы наотрез отказались идти.

Я своей маман до сих пор вспоминаю, что она лишила меня настоящей мумии в детстве и бешеной популярности в школе. Так что, да, я жалею, что не видела мумию.

Бачив. Колись, зимою, від нічого робити сходив у мавзолей... Найбільше мене вразила почесна варта... Подумав - які бідні хлопці...

Я була в Москві більше за тебе, навіть думки такої в мене не було.

І справа не в чергах. Просто вільний час можна провести цікавіше і Ленін - не та людина, на чий труп Я б пішла дивитись. Взагалі негативно ставлюсь до революції.

....

Нещодавно колега збиралась до Москви на два дні.

Була там у дитинстві, каже така "ой там же Ленин, надо сходить" аж очі загорілись.

Я тоді подумала, що от він - приклад, коли роки приходять самі

Через Масквабад я лише проїжджав, під час служби, коли нас відправляли до учебки. Здається, це було пізно ввечері чи вночі. Тому можна вважати, що я там не був. До мавзолею ніколи не прагнув. В сутності, бальзамування чи муміфікування (правильно написав?) тіл видатних осіб - це звичайне язичництво, котре увійшло також і до Християнства. Сходи до Києво-Печерської лаври та подивись скільки там мумій у печерах. Тут справа не стільки в цих звичаях, скільки у ставленні людей до них. Ленін зіграв неабияку роль в історії. За це його тілу досі вклоняються мільйони людей по світу. Не здивуюсь, якщо фанати пуйла помістять свого ідола до того ж самого мавзолею та будуть його вшановувати, приписуючи йому масу неіснуючих якостей. А хтось навіть ще буде ся зціляти його «мощами». Все залежить від ставлення людей до тієї та іншої особи. А називати це алтерем Сатани чи ще чимось там - це все вигадки.

Не видела..хотя один раз пошла даже-но там что то не пускали..а больше не было желания

Видел мумию в 80-м году, перед Олимпиадой.Спустя 4 года попал туда в армию и отслужил в самой Москве почти 2 года

Ні, не бачила. Хоч в радянські часи бувала в москві у відрядженнях нерідко. Одного разу їздили на екскурсію з групою, і відвідування мавзолею входило у програму, але там була черга, і ми не пішли. А ще колись їхали через москву в Карелію в лижний похід, деякі туристи з групи хотіли піти туди, але потім передумали.

Потому что нормальному адекватному человеку это не может быть интересно