Десь наприкінці 80-х була у відрядженні в Москві; мешкала в гуртожитку при дочірньому підприємстві. Там познайомилася з молодою жіночкою з Челябінська, разом ми гуляли ввечері по столиці, ходили в музеї. Наприкінці тижня до нас підселили дамочок з Дніпропетровська. Я так втомилася за тиждень розмовляти російською, що заговорила до них по-українськи. Так ось ця особа з Челябінська безапеляційно заявила: "Перестань выделываться! У тебя неестественно получается. Сразу видно, что ты на украинском редко говоришь!"

Для неё настоящий украинский - на половину русский суржик, а ты, по глупости,небось, на чистій мові?

Схоже, вона західніше Москви ніколи не була, тому їй будь-яка українська вдивовижу... але треба ж було критикнути))

То не від великого ума.... воно українську не сприймало, то, думало, що справа у тобі, а не в ній ))

Німа, як риба!

Ага, мовчечки )))

Ой,не лги царю!(с)

Ти уявляєш той рівень придуркуватості? ))))))))

Скоріше їбанутості

і це ж було ....ммммм.... років так пару десятків тому

Переведи!(с)

Тогда я ухожу от тебя к Юре, он не так переборчив

C'est la vie, madame

Під сумну пісню на бандурі )))